В Україні проведено успішну реформу державної служби, підтриману всіма західними урядами і організаціями. Найбільше досягнення реформи – призначення всіх державних службовців за конкурсом, включаючи керівників ЦОВ та місцевих держадміністрацій. Проте хитра українська влада одразу вирішила цю проблему, і красива прозора конкурсна комісія призначає виключно тих «кого треба» – незалежно від їх умінь та результатів тестування.
Другим важливим успіхом мало стати призначення державних секретарів міністерств і Кабміну, щоб у разі політичних змін ці люди залишалися на посаді і забезпечували інституційну пам'ять і стабільність державної служби. Я надіслав місяць тому депутатський запит із нагадуванням оголосити конкурси на посади держсекретарів. Прийшла відповідь в стилі «небо синє, поїзд їде, ми вміємо читати», в смислі що призначити держсекретарів мають час до кінця року.
Насправді, непересічні успіхи конкурсної комісії призвели до паніки в міністерствах. Очевидно, що така комісія призначить не незалежних держсекретарів, а «смотрящих» від Банкової, що остаточно порушить баланс інтересів у владі. Як запобіжник Кабмін намагається провести закон про обмеження повноважень держсекретарів, хоча би забрати у них право призначати директорів державних підприємств.
Отака гризня українських бульдогів під килимом. Мораль: навіть чудові, скопійовані з європейських, закони не дають гарантії від їх використання на потреби монополізації влади і тотального дерибану кеша. Політична культура чи політична воля заважає?
Ірина Шабельник Батьки, негайно відірвіться від своїх телефонів та комп'ютерів! Яке майбутнє ми формуємо для дитини 3256
Янина Соколовская Обратная сторона ситуации с отставкой Залужного - кому выгоден новый культ личности 5846
