Як нагодувати мільярд: інвестиції в землю Игорь Шевырев

2016-12-06 15:11 11515

Китай…Один з найпотужніших гравців на світовому ринку продовольства.
Найбільший імпортер продовольства у світі.
Це особливо важливо для України, яка за своїм економічним потенціалом може бути найпотужнішим експортером аграрної продукції у світі.
Китай не тільки підтримує найбільший попит на продовольство у світі, але й здатен щороку постійно збільшувати таку підтримку. В середньому, продовольчий імпорт Китаю зростає на 15% на рік. За попередні десять років він таким чином, вже зріс у 4 рази. Та у найближчі роки вийде на позначку $77 млрд., до 2018 року.
Такова реальність другої економіки у світі, котра успішно пройшла через кризи, інтенсивно проводить реформи та стабільно показує найбільші обсяги зростання (+6,9% ВВП), у порівнянні з іншими економіками світу.
Є ряд тенденцій, котрі додатково стимулюють зростання китайського попиту.
По-перше, тенденція урбанізації. Звідси, й стійке зростання попиту на м'ясо, молоко, овочі, фрукти, ягоди. З іншого боку, сюди ж додамо стійкий попит на фуражне зерно. Зазначимо, потенціал китайської урбанізації все ще надто великий та проглядається на тривалу перспективу.
По-друге, тенденція екологізації виробництва. Зокрема, через гостру потребу економії питної води. За таких умов витрачати дефіцитну воду у сільському господарстві надто дорого. Економічно не вигідно. Водні ресурсі вигідніше спрямовувати на потреби енергетики. До того ж, щоб й покращити енергобаланс країни. Прим: Китай – не тільки найбільший імпортер продовольства, але й енергоресурсів (нафти та газу).
По-третє, тенденція диверсифікація зовнішньої торгівлі. Китай послідовно знижує будь-які залежності від розвинутих країн Заходу та світових лідерів «зернового пулу» (США, Канади, Австралії). А в нинішніх мінливих міжнародних умовах, тобто після перемоги Трампа на президентських виборах у США, такі потреби у диверсифікації особливо зростають. Ось тут особливо вивільняється унікальне місце для України. З одного боку, США зміцнять свої позиції на продовольчому ринку Японії – також найпотужніший ринок зернових у Азійсько-Тихоокеанському регіоні. З іншого боку, в умовах загострення конкуренції з США Пекіну не лишається іншого варіанту, окрім поглиблювати відносини з країнами Європи. Особливо, у Чорноморському басейні, сприятливому регіоні для розвитку аграрного господарства. На даний момент Китай вже 90% кукурудзи імпортує саме з України.
Відзначимо велике значення України для китайського продовольчого «червоного імпорту» (кукурудза, ячмінь, рис). Це особливо має стратегічне значення для зростаючої китайської економіки.

Для України дуже важливо повноцінно вийти та закріпитись на ринку Китаю.
По-перше, є гостра потреба диверсифікувати зовнішню торгівлю. З одного боку, збалансувати торгівлю з Євросоюзом. З іншого боку, знизити залежність від ринків країн СНД, що особливо важливо в умовах відкритого збройного конфлікту з Росією. Врешті-решт, вихід на нові ринки у світі. Тим більш, в країнах Азії, де спостерігається найбільша динаміка попиту на продовольство.
По-друге, ринок Китаю для України є новим, майже не заповненим. На даний момент доля України в китайському попиті продовольства складає усього 1%. Тобто є дуже великий потенціал для подальшого розвитку. На даний момент «стакан» все ще пуст – його ще наповнювати та наповнювати.
Українсько-китайський товарообіг, за деякими винятками, стабільно й зростає. До того ж, протягом тривалого терміну. Процес зростання розпочався з 2008 року, коли взаємна торгівля становила $6,1 млрд. У 2013 році, у довоєнний час, цей показник досяг $10,6 млрд. У подальшому, темпи дещо знизилися ($6,2 млрд.). Проте, за десять місяців поточного року знов намітилося зростання до $5,3 млрд.
Втім, у будь-якому разі, показники українсько-китайської торгівлі є повністю незадовільними та такими, що не відповідають усьому потенціалу двостороннього співробітництва.
Незадовільне – торгівельне сальдо, яке є від’ємним ($2,1 млрд. на користь Китаю).
Незадовільні – обсяги українського експорту. Зокрема, по продовольчим товарам.
Незадовільна – структура торгівлі, котра має суто сировинний характер, а отже, є тимчасовою та потребує нагальних змін. В подальшому, по мірі розвитку української економіки, виробничі витрати будуть тільки зростати. Це призведе до підвищення собівартості українських товарів та тільки знизить їх конкурентоздатність на міжнародних ринках.
На даний момент українська аграрна продукція й так витримує на собі великий тиск конкурентного навантаження. Продовольчі ціні на світових ринках значно знизилися, а сподіватись на їх суттєвий приріст у найближчі роки немає жодних питань.
Сюди ж додамо гострі проблеми з транспортною логістикою.
По морю та через океани – перевозити українську продукцію у Китай довго й дорого. А перевозити сировину – тим більш, дорого. Середній час морських перевезень становить 28-30 діб. До того ж, в Україні є проблеми з розвитком портової інфраструктури. Та й взагалі є гостра потреба у будівництві нового морського порту.
Сухопутний шовковий шлях потрібно ще побудувати. «Північний маршрут» Шовкового шляху має низьку привабливість. Не тільки через реалії збройного конфлікту з РФ, але й через безліч «мутних процедур», котрі на практиці значно здорожують митні тарифи. (Прим: «північний маршрут» проходить через країни Митного союзу). «Південний маршрут» - потрібно ще облаштовувати.
Українсько-китайське співробітництво у аграрній сфері має значно глибший потенціал, ніж просто експорт-імпорт.

По-перше, Китай міг би стати одним з основних інвесторів у розвиток українського АПК. А це у свою чергу, питання подальшої земельної реформи, де особливу актуальність має найнагальніше скасування штучного «земельного мораторію» та повноцінне відкриття ринку землі.
Зазначимо, це стосується насамперед, таких стратегічних галузей як тваринництво та рослинництво. Якщо зернові ще вигідно перевозити транспортом, то продукцію тваринництва краще налагоджувати на землі. На умовах спільного виробництва.
Китай міг би допомогти модернізувати український аграрний комплекс. Це у свою чергу, дозволило б здолати сировинний характер господарства, розвинути переробну галузь та пристосувати її до сучасних ринкових потреб.

По-друге, Україна вже зараз може просуватись по китайському ринку за рівнем високої якості своєї продукції. Найголовніше – шукати свої унікальні ніші та повнішою мірою використовувати конкурентні переваги.
З одного боку, беззаперечна перевага української сільськогосподарської продукції – її екологічна чистота. Це натуральні продукти, без ГМО, органіки, біодобавок та інших речовин.
З іншого боку, Україна має планомірно просуватись по окремим секторальним ринкам. Наприклад, Україна вже зараз стала основним постачальником в Китай соняшникової олії. Залишилось тільки додати сюди ж поставки сонячного шроту.
На ринку молочки Україна також вже застолбила одні з передових місць. До того ж, у найкоротший строк. За попередні 1-2 роки. На далі потрібно планомірно збільшувати тут свою присутність.
Ринок фруктів та ягід також має великі перспективі для українських агровиробників. Сюди ж також додамо українські мед та продукцію виноробства.

…Отже, мова про підвищення українсько-китайської співпраці та виведення її на якісно новий рівень.
Щоб нагодувати мільярд, потрібно не лише розвивати зовнішню торгівлю, а передусім провести земельну реформу та якісно модернізувати аграрне виробництво.
У свою чергу, підвищивши власну конкурентоздатність на міжнародних ринках, Україна зможе нагодувати не лише китайський, але й золотий мільярд.

Еще блоги

Путешествия
Лучшие пляжи Канады: путешествуем по провинциям
Стиль жизни
Необычные свадебные традиции разных стран
Здоровье
Продукты, которые не такие уж и вредные, как многим кажется
Психология
Популярные фильмы о разных типах любви

Новости партнеров

Мы в телеграм

Блоги