Державна програма з вітроенергетики, яка існувала досі, була, безумовно, позитивною. Вона значно підвищила цікавість до альтернативних джерел енергії. Проте мала і свої мінуси. Мільйони бюджетних ресурсів, які були витрачені на її реалізацію, не дали бажаного ефекту для економіки України — позбавлення енергетичної залежності від імпортного палива. Це можна пояснити вакханалією безкарного розкрадання державних коштів, що мала місце на початку 1990-х років.
І все-таки, попри всі негаразди, перспективи вітчизняної вітроенергетики, за умови очищення її від накипу, виглядають обнадійливо. Національний проект «Енергія природи», попри високу вартість, взагалі не передбачає витрачання коштів з бюджету: він буде реалізований виключно ресурсом приватного капіталу. І в Україні є всі необхідні закони для того, щоб це все реально запрацювало. Єдине, що сьогодні стримує розвиток альтернативної енергетики — деякі побоювання потенційних інвесторів щодо політичної стабільності.
Утім, сьогодні можна стверджувати, що доба політичних потрясінь в Україні завершилася. Почалася пора стабільного зростання. На цьому наголошує президент Віктор Янукович. За його словами, в державі з’явилися базові передумови для успіху — це стабільність та порядок. Саме таким чином керівництво держави будує свою політику, створюючи ефективні умови для продуктивної роботи, зокрема і для інвесторів.
У цьому полягає і робота Державного агентства з інвестицій та управління національними проектами. Ми покликані змінити ситуацію. І надавати інвесторам всю можливу допомогу та підтримку. Але є у нас і цілий ряд вимог. Наприклад, кожен потенційний власник майбутньої електростанції має обов’язково створити підприємство-резидент на нашій території. Навіть якщо воно матиме 100%-ий іноземний капітал. Саме цим підприємством інвестор буде заробляти гроші, сплачувати оренду земельної ділянки та всі податки. Крім того, зведення такої електростанції потребує значних вкладень в логістику, тобто фактично, — в інфраструктуру нашої країни. Адже доведеться будувати навіть автомобільні шляхи.
Ще одне питання, яке перебуває у фокусі потенційних інвесторів — податки. І навіть не ставки, а робота податкової міліції. Адже кожен підприємець розуміє: зараз він укладе великі гроші, і два-три роки не отримуватиме прибуток від діяльності електростанції. Адже він розвиває виробництво. Але українських податківців це зазвичай не хвилює, у них логіка проста: «або платіть податки, або йдіть з ринку». З цими проблемами підприємства звертаються і до президента, і до уряду, і у свої посольства. І це теж проблема, з якою нам необхідно боротися, якщо ми хочемо розвивати альтернативну енергетику.
Неодноразово також піднімалося і питання пільгового оподаткування об’єктів «зеленої» енергетики. Але наразі ми не вважаємо, що це необхідно, адже у цих проектів дуже висока доходність. І якщо у деяких інших Національних проектах і досі обговорюється питання надання податкових пільг, то у нашому створено цілком достатньо умов для того, щоб інвестор, збудувавши свій перший об’єкт, відразу почав заробляти гроші.
У деяких країнах термін проектування та будівництво електростанцій може сягати навіть семи років. Але, зважаючи на всебічну підтримку, яку ми надаємо інвесторам, в нашій країні цей строк зменшується до двох років — потрібно лише отримати дозвіл на будівництво і відразу переходити до будівництва.
Також потрібно пам’ятати, що, говорячи про розвиток альтернативної енергетики в Україні, ми одночасно говоримо й про наведення порядку у сфері продажів електроенергії. Робимо прозорим цей ринок. Адже в історії нашої країни відомі випадки, наприклад — за часів прем’єрства Пустовойтенка, коли окремі підприємства платили копійки за спожиту електроенергію. А інші — вдвічі більше, аніж потрібно.
Наше реальне завдання — до 2030 року досягти частки альтернативної електроенергії в загальному обсязі виробництва в 30%. Проте необхідно пам’ятати досвід Німеччини. Там, коли до влади прийшли соціал-демократи, «зелена» енергетика почала розвиватися надзвичайно швидкими темпами. Але коли перемогли християнські демократи, розвиток альтернативної енергетики уповільнився. І основну увагу почали приділяти розвитку атомної енергетики. Це доводить, що навіть у розвинених країнах ситуація залежить від політичного лобі. Наша країна у цьому сенсі, на жаль, не виключення. І ми теж можемо залежати від рішень, що приймаються дуже високо у політичній площині. Якби у людей запитали: «ви хочете, щоб до ваших будинків йшла електроенергія з атомних станцій?», то, я впевнений, результати опитування виявилися б дуже несподіваними. І довелося б закривати відразу всі атомні станції. Адже єдиний вид енергії, виробництво якого цілком залежне від людського фактора — це саме атомна енергетика. І Чорнобиль — тому яскраве свідчення.
Пілотний проект «Енергії природи» — побудова вітрових та сонячних електростанцій загальною потужністю 2 тис. мВт. Це дорівнює двом атомним блокам. Якщо по програмі до 2015 року потужність зросте до 5 - 5,5 тис мВт, це вже п’ять з половиною атомних блоків. Тобто фактично, вже починаючи з 2016 року, атомні електростанції можна буде потихеньку виводити з експлуатації. Просто наразі про це ніхто не говорить, бо зупинити і законсервувати атомну електростанцію — це величезні гроші.
Нам потрібно, щоб кожен українець усвідомив необхідність використання чистої енергії. Як було свого часу у Німеччині — там люди просто на двері чіпляли таблички з написами: «я споживаю «зелену» енергію». Адже майбутнє — саме за енергією з відновлювальних джерел. Недарма навіть компанія Shell — один із світових лідерів у сфері нафтопереробної промисловості — вкладає сотні мільйонів доларів у альтернативну енергетику.
