Прихильники зближення України з Заходом отримали черговий (після звільнення екс-міністра МВС Юрія Луценка) привід для радості: 15 квітня 2013 року Глава держави підписав Указ про Державну комісію з питань співробітництва з Світовою організацією торгівлі (СОТ). Незважаючи на те, що комісія за своїм статусом - консультативно-дорадчий орган при Президентові України, применшувати її значення не варто. Вона є не лише інструментом забезпечення національних інтересів України у зовнішньоекономічних відносинах із державами - членами СОТ. Вона також має символічне значення та значною мірою визначатиме вироблення як зовнішньої, так і внутрішньої політики нашої держави.
Членство України у Світовій організації торгівлі, яка встановлює і регулює глобальні рамки та умови здійснення зовнішньоторговельної політики переважної більшості країн світу, на яких припадає понад 95% світової торгівлі, та процес щодо підписання угоди про Зону вільної торгівлі між Україною та ЄС - це намагання вирватися з цивілізаційних обіймів пострадянського простору та євразійства. Це два аспекти які не взаємозаперечують, а доповнюють один одного. СОТ - це наше бажання інтегруватися в світові економічні процеси, ЗВТ - це бажання бути інтегрованими в європейські економічні процеси.
СОТ і ЗВТ з ЄС – це свого роду сторони одного меча, який відсіче Україну від її пострадянського минулого. Саме тому Росію не влаштовує членство України в Митному союзі за формулою «3+1», вона наполягає на входженні України до Митного союзу лише за умови її повноправного членства. Тобто, це означатиме не лише згортання євроінтеграції, а й фактичне згортання напрацьованих активностей в рамках СОТ (Росія вступила у СОТ у серпні минулого року – на дещо інших умовах, ніж Україна у 2008 році, Білорусь та Казахстан членами СОТ не є).
Україна не згодна з позицією Росії щодо членства у Митному союзу. За словами прем‘єр-міністра України Миколи Азарова, вихід України зі Світової організації торгівлі або перегляд умов свого членства у СОТ заради входження до Митного союзу, малопродуктивний. Більш того, гадаю, він позбавлений усякого здорового глузду: навіщо Україні виходити з СОТ, якщо Росія в минулому році (на 4 роки пізніше від України) вступила до СОТ, а Казахстан та Білорусь проводять переговори щодо членства в цій організації.
Ще однією із задач, яку необхідно буде вирішити комісії та її керівнику Андрію Гончаруку (раднику Президента України – Керівнику Головного управління з питань міжнародних відносин Адміністрації Президента України) стане подолання протиріч у взаємовідносинах України та СОТ. А саме суперечностей з більше ніж 125-ти країнами-членами СОТ на чолі зі США, які висловили невдоволення заявкою України на перегляд експортних тарифів за 371 товарною позицією. Представництво Європейського Союзу в Україні вважає, що дії України, спрямовані на перегляд своїх зобов’язань в рамках Світової організації торгівлі, суперечать задекларованим інтересам країни щодо підписання та ратифікації Угоди про асоціацію з ЄС.
Незважаючи на жорстку критику з боку Євросоюзу і США у зв‘язку з планами України переглянути тарифні ставки представники України - уповноважений з європейської інтеграції Валерій П’ятницький та міністр економічного розвитку і торгівлі України Ігор Прасолов у своїх заявах продовжували наполягати, що наша заявка на перегляд експортних тарифів є звичайною практикою та відповідає правилам СОТ. При цьому виникає запитання: чому не можна було з 371-го пункту вибрати 100 найважливіших? Мається на увазі, наскільки кількість відповідає якості, щоб через неї ставити під загрозу роки непростого переговорного процесу? І чи насправді збільшення акцизу на імпорт іноземних автомобілів (який скоріш за все імпортери перекладуть на покупців) збільшить поступлення в бюджет та стимулює збільшення робочих місць?
Ситуація на деякому етапі зайшла в тупик. Експерти заговорили про те, що Україна перебуває під загрозою виключення з Світової організації торгівлі. Особливо цю тезу тиражували російські ЗМІ.
Саме тому, що «ефективне проведення переговорів у рамках організації й досягнення позитивних результатів як для національних виробників, так і для економіки в цілому, можливе лише за умови діяльності відповідного органу», справа дійшла до зміщення центру взаємодії з СОТ, а також і європейської інтеграції в цілому, від Уряду до Адміністрації Президента. Тобто, Адміністрація тепер покликана виправити ситуацію з перекосом у наших відносинах із впливовою світовою організацією.
Крім цього, призначення Андрія Гончарука головою комісії та представником України у Світовій організації торгівлі свідчить про дві речі: а) Віктор Янукович призначив на цей пост людину, яка протягом трьох років відповідала в Адміністрації за зближення з Заходом, тобто, підкреслив важливість співпраці з СОТ для України в цілому; б) Андрій Гончарук свого часу вважався людиною, близькою до Віктора Пінчука, що дозволяє говорити про активізацію цього бізнесмена (з останнього часу можна говорити про створення політичної групи Фірташа-Пінчука і її посилення саме на зовнішньому напрямку).
Ще один момент: заява про посилення співпраці з СТО пролунала на фоні посилення заяв Кремля про запровадження санкцій щодо держав, які не вступлять у Митний союз - аж до можливого запровадження візового режиму. Тому крок Віктора Януковича означає одне: Україна демонструє, що не боїться погроз Москви. Членство і України, і Росії у СОТ, а також наявність значних економічних інтересів обох країн (Росія – партнер №1 для України, Україна – партнер №3 для Росії), може створити нові можливості для співпраці. СОТ може стати – при грамотному використанні його механізмів – новим елементом економічного зближення для двох пострадянських країн, спільним знаменником, на якому буде вибудувано нові правила гри в регіоні.
Тим більше, що минулого тижня вся західна преса написала про охолодження стосунків між Москвою та Берліном, свідченням чого стала більш ніж прохолодна зустріч давніх партнерів – Володимира Путіна та Ангели Меркель. Тандем канцлера і президента, який протягом минулого року обертався різними неприємними несподіванками для України, сьогодні де-факто розпався. Є сподівання на те, що «чиста економіка» (в тому числі ті можливості, які дає членство в СОТ) візьме гору над «чистою політикою» і Україна отримає максимум вигоди.
Саме тому подія, яка залишилася майже непоміченою журналістською братією (звісно, з точки зору телевізійної «картинки» і сенсаційності пікет кількох маловідомих «активістів» під Межигір’ям виглядає привабливіше, ніж призначення уповноваженого з питань СОТ), може мати далекосяжні наслідки.
