Придбати справжню антикварну зброю в Україні малоймовірно. Наші галереї та антикварні магазини зараз мало зацікавлені в серйозній атрибуції своїх речей. Ні для кого не секрет, що багато салонів експонують і продають якісну стилізовану під старовинну зброю, не завжди повідомляючи «щасливому» покупцеві точну дату виготовлення придбаного «раритету». За оригінали нерідко видають копії антикварної зброї.
Звичайно, бажано купувати речі з провенансом — експертною оцінкою-описом, яка підтверджує справжність предметів. Але відбувається це не дуже часто. Тому, щоб переконатися в достовірності, потрібна серйозна експертиза.
Існує величезна армія фальсифікаторів, які виготовляють підробки як у Європі, так і у нас. Серед грубих і примітивних підробок трапляються і предмети високого класу, а іноді зустрічаються «покращені» речі, коли на справжній екземпляр історичної зброї наноситься фальшивий напис. Варто зауважити, що купуючи картину старого майстра, клієнт антиквара напевно зажадає висновку експертів, антикварна зброя, як правило, купується без експертизи. А от у Москві сьогодні близько двох десятків антикварних магазинів, кожен з яких співпрацює з визнаними експертами: з історичного музею, із Збройової палати...
Крім підробок є проблема наповнення антикварного збройового ринку України. Насправді цінних речей на українському ринку мало. На Заході пропозиція набагато різноманітніша.
Вартість антикварної зброї на внутрішньому ринку в основному залежить від кон’юнктури світового ринку і способу перевезення раритетів через кордон. Для того щоб ввезти в країну антикварну річ, необхідно мати ліцензію колекціонера. Але, придбавши на аукціоні за кордоном, наприклад, картину, колекціонер зможе перетнути з нею кордон України, попередньо оплативши на рідній митниці ПДВ у розмірі 20 відсотків і податок на ввезення предметів мистецтва від 10 до 35 відсотків, тобто заплативши фактично півтори ціни! Тому ціни занижують, через що не міліє потік контрабанди. Проте серйозні колекціонери на порушення митних правил йдуть рідко. Тому антикварна зброя, як і раніше, залишається за кордоном. А тим часом у сусідніх країнах, у тій же Прибалтиці, Росії, Грузії і навіть Молдові, закони до колекціонерів набагато лояльніші.
З огляду на специфіку зброя цікавить тільки певне коло забезпечених людей. Деякі купують старовинну зброю як ефектний подарунок або для незвичайного декору кабінету. Однак тим, хто хотів би зберегти і примножити вкладені гроші, варто розібратися в питанні досконально. Перш за все, треба усвідомити, що старовинний і антикварний — не синоніми.
На сьогоднішній день у чинному українському законодавстві взагалі немає визначення поняття «антикварна зброя». Відтак виникають проблеми щодо оцінки ознак предмета антикваріату. Відповідно до четвертої статті Конвенції ЮНЕСКО «Про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню і передачі права власності на культурні цінності» до предметів антикваріату відносяться старовинні предмети понад столітньої давності. На території України ця стаття має безумовно виконуватися як міжнародно-правовий акт прямої дії.
Крім антикварної існує авторська художня зброя, створена зброярем або групою майстрів, зовнішній вигляд і прикраси якої являють собою високу культурну цінність як твори художньої творчості і декоративно-прикладного мистецтва. Окрему категорію складають копії антикварної або авторської зброї, виготовлені за оригіналами, кресленнями або описами зразків за умови точного відтворення їх конструкції і зовнішнього вигляду. Існують також репліки антикварної зброї, виготовлені з творчими варіаціями конструкції, зовнішнього вигляду або художньої обробки. Вони також представляють культурну цінність.
Окремі екземпляри зброї незалежно від їх виду і типу можуть набувати культурну цінність, якщо вони мають відношення до життя та діяльності видатних особистостей або пов’язані з історичною подією в житті суспільства, з розвитком науки і техніки, мають художню обробку, що являє культурну цінність, чи збереглися в одиничних екземплярах (до 50 зразків). Це так звана раритетна зброя.
Українські антиквари майже не працюють з історичною колекційною зброєю через те, що українське законодавство ускладнює та частково перешкоджає такій діяльності. Не існує закону про зброю, а чинне законодавство не виділяє антикварну зброю в ранг культурних цінностей, як це зроблено, зокрема, в Росії. При цьому торгівля зброєю в нас, у принципі, не заборонена. Треба тільки отримати спеціальний дозвіл на операції з нею. Галереям, для того, щоб мати право торгувати антикварною зброєю, необхідно отримати ліцензію і дотримуватися певних правил. Є досить серйозні умови режиму спецзберігання, під жорстким контролем органів внутрішніх справ. Законопроект про зброю вже багато років чекає на розгляд і прийняття в парламенті. Тому приватні колекціонери — збирачі і хранителі культурної спадщини, здебільшого законослухняні громадяни, не поспішають легалізувати свої колекції. Адже широко відомо, що зареєстровану зброю (а тим паче антикварну!) використовують у кримінальних цілях вкрай рідко.
Унікальні колекційні предмети відрізняються високою інвестиційною надійністю. Ціна ідеально збереженого яскравого зразка якої-небудь відомої школи, виробленого в давні часи, зростає в середньому на 20% на рік. А вартість шпаг, шабель і пістолетів середини XIX століття на закордонних ринках за останні два роки збільшилася приблизно на 40—60%.
Рідкісні нагородні російські шаблі на європейських аукціонах коштують сьогодні до 50—60 тисяч євро. В Україні часто з’являються недорогі, до $50 тис. нагородні шаблі. Кортики зі справжніми нагородними документами радянських часів або російський кортик Тимчасового уряду, який десяток років тому купувався за $70, сьогодні коштує кілька тисяч. Георгіївську нагородну шашку зараз продадуть не менш ніж за $ 30—40 тис.
Шкода, що розвиток ринку антикварного колекціонування поки йде уповільненими темпами. Адже антикварну зброю цінують не тільки за красу і багате оздоблення. Основна цінність цих предметів в їх історичній ролі.
