Политика "Репортеры без границ" опубликовали письмо о том, что они написали неправду

2011-02-19 14:14 1755

Письмо Вячеслава Пиховшека и Янины Соколовской "Репортерам без границ" опубликовано на их сайте. В нем говорится о неправдивых фактах, которые не соответствуют действительности, и были распространены в Сети.

11 лютого на сайті Вашої організації з’явилася публікація, передрукована деякими інтернет-ресурсами в Україні і за її межами. У цій заяві викладено твердження, які не відповідають дійсності, і є неправдою.

Європейська культура дискусії передбачає право на відповідь і розмову на рівні аргументів і фактів. В «Репортерах без кордонів» ці європейські правила розуміють.

Я, В’ячеслав Піховшек, не є і ніколи не був піар-консультантом ні Віктора Януковича, ні іншого політичного діяча. Я – позаштатний автор сайту «Лівий берег», пишу також для газети «Известия в Украине». Деякі мої публікації з’являлися в журналі «Главред», на сайтах «Главред» та УНІАН, а також київській англомовній газеті «Київ Пост». Твердження, що я ніби то є піар-консультантом кого-небудь, є неправдою. Прошу його спростувати.

Я, В’ячеслав Піховшек, не є людиною, близькою до уряду України чи до будь-якого іншого уряду. Твердження, що я є людиною, близькою до уряду України, є неправдою. Прошу його спростувати.

Я, Яніна Соколовська, головний редактор засобу масової інформації – газети «Известия в Украине», категорично відкидаю твердження про те, що я є керованою певною політичною партією. Я також не вступала до жодної із політичних партій. Ні я особисто, ні «Известия в Україну» жодні партійні інтереси не обслуговують. Газета із 93-річною історією публікує всі точки зору. Наші автори - шановані в Україні і в світі люди. Серед них - історик Костянтин Бондаренко, правозахисник і багатолітній в’язень радянських політичних таборів Семен Глузман, політологи Костянтин Матвієнко і Михайло Погребинський. Припущення, що «Известия ...» є проурядовим виданням – є неправдою. Прошу його спростувати.

Я, Яніна Соколовська, категорично заперечую сам факт відмови Сергію Лещенку в опублікуванні його контррепліки. Як головний редактор засобу масової інформації газети «Известия в Украине» я висловила вимогу документального підтвердження суджень Лещенка. Це повністю відповідає європейським вимогам до діяльності засобів масової інформації. Перевірка фактів і в українській, і в європейській, і у світовій практиці - основа журналістської праці, і «Репортери без кордонів» знають це. Самостійна перевірка редакцією деяких тверджень Лещенка не підтвердила їх достовірність. Твердження щодо начебто застосування цензури до статті Лещенка є неправдою. Прошу його спростувати.

Організацію «Репортери без кордонів» підставили публікацією цих неправдивих тверджень. Чого можна було уникнути, якби перед опублікуванням заяви було проведено перевірку фактів. Оксана Романюк, представник в Україні організації «Репортери без кордонів», запевнила В’ячеслава Піховшека, що не писала цю заяву.

По суті опублікованої статті. Перечитайте її. Стаття присвячена можливому сценарію дестабілізації політичної ситуації в Україні, для чого може бути використана смерть журналіста.

В житті України вже була схожа ситуація, пов’язана із смертю журналіста Георгія Гонгадзе. Ми не хочемо такого розвитку подій. Мовчати, маючи досвід і такі припущення, було б нечесним і безвідповідальним.

Разом з тим ми категорично заперечуємо, що звинувачуємо у смерті Гонгадзе, як і у потенційних замахах на журналістів опозиційні політичні сили України. Таких фактів ми не маємо, і не стверджували нічого подібного.

Ми заперечуємо, що метою статті були тиск, чи погрози, залякування, чи змушування когось мовчати. В зв’язку із своєю професійною діяльністю ми не одноразово отримували погрози, то ж знаємо такі ситуації. Шануючи право «Репортерів без кордонів» на власну оцінку, наполягаємо на своїй.

Ще до опублікування статті в газеті «Известия в Украине», 29 грудня минулого року на українському інтернет-ресурсі «Тема» з‘явилася стаття, де стверджувалось, що життя журналістів, в тому числі Лещенко, під загрозою. 14 січня 2011 про це написав у своєму блозі Юрій Луканов на сайті «Кореспондент». Чому ж «Репортери без кордонів" не реагували на ці публікації? Також не знали про них? Якщо знали, то чому не оцінювали їх як «тиск» чи «погрози»?

З нашої точки зору, після публікації статті та суспільного резонансу, включно із заявою «Репортерів без кордонів», можливість замаху на журналістів в Україні різко знизилася і близька до нуля. Це оціночні судження.

Публікацією чи відсутністю публікації нашого звернення «Репортери без кордонів» підтвердять чи заперечать свою відданість правилам європейської журналістики. Дії «Репортерів без кордонів», як і їх відсутність допоможуть нам виробити подальшу стратегію захисту себе.

 

В’ячеслав Піховшек

Яніна Соколовська

 

Исходный текст Response by Vyacheslav Pikhovshek and Yanina Sokolovska читайте здесь

Подробнее на блоге Александра Чаленко

Истории о Репортерах. Читать больше здесь

Еще новости в разделе "Политика"

Стиль жизни
1, 2, 3… Бокала вина
Путешествия
Лучшие места зимней Канады
Афиша
15 ГРУДНЯ У ПРОКАТ ВИХОДИТЬ ФАНТАСТИЧНИЙ ЕКШН «БУНТАР ОДИН. ЗОРЯНІ ВІЙНИ. ІСТОРІЯ»
Психология
9 способов выбросить из головы негативные мысли, возникающие снова и снова

Новости партнеров

Мы в телеграм