В Україні зараз відбувається посткризове відновлення економіки. Але воно, на жаль, досить повільне.
На мою думку, ми не зможемо вийти на докризовий рівень навіть за найближчі два роки. Хоча падали «на дно» начебто дуже стрімко. Через уповільнений темп підйому багато українців ще тривалий час не побачать результатів відновлення економіки. За оцінками нашого центру, показники зростання та промислового виробництва, а також валового внутрішнього продукту вийдуть на рівень 2007 року приблизно наприкінці 2012 року, а то й навіть у 2013 році. Так що у нас попереду ще доволі довгий та складний шлях економічної реабілітації. Саме тому ситуація складна: ми нібито рухаємося вперед, але в України дуже відкрита економіка. Тому ми значною мірою залежимо від світових ринків, від експорту. Я очікую, що темпи зростання в тих економіках, куди ми постачаємо більшість своїх експортних товарів, будуть дуже низькими — навіть нижчими, ніж у нас. Адже наші клієнти — це переважно економіки, що розвиваються, країни Далекого Сходу та Африки, частина Азії. А економічне зростання у цих державах буде дуже повільним, можливо, навіть меншим, ніж за декілька років до початку кризи. Таким чином, вони гальмуватимуть і зростання в Україні, адже ми не зможемо вплинути ні на ситуацію в цих країнах, ні на ціни, за якими продається наша продукція. Ми можемо тільки сподіватися на те, що ціни на метал у цих країнах раптово зростуть. Тоді ситуація в нашій країні відразу ж поліпшиться.
Є, безумовно, й інші причини повільного економічного зростання. Проте наш уряд у жодному разі, ніякими адміністративними важелями та постановами не зможе активізувати виробництво настільки, щоб закрити дірку, утворену надмірною відкритістю економіки.
Слід зазначити, що весь цей повільний процес відновлення буде відбуватися на тлі швидко зростаючої інфляції — за розрахунками нашого центру, річний її показник у 2010 році сягне 13%. Це навіть більше, ніж було у минулому році (12,3%). Головні причини зростання цін цього року — підвищення вартості продуктів харчування. Воно зумовлене дещо гіршим, порівняно з минулим роком, врожаєм, а також дефіцитом окремих груп товарів — передусім, молока та деяких зернових. Це призводить до підвищення закупівельних цін, та подальшого подорожчання продукції по всьому ланцюжку. Свою важливу роль у зростанні інфляції відіграло подорожчання в адміністративно-регульованому сегменті, передусім — зростання цін на газ для населення, на житлово-комунальні послуги та інші послуги, що регулюються адміністративно. Якби у цьому році не було підвищення цін на газ, то інфляція на кінець року була б приблизно на 2% нижчою: на 1% — безпосередньо через газ, а ще на 1% — через подорожчання гарячої води та опалення.
А якщо ціни зростуть на 13%, то гривня на внутрішньому ринку до кінця року знеціниться на ту ж саму цифру. Зовнішніх ринків це, щоправда, не стосується — у нас немає прямої прив’язки між курсовими та інфляційними коливаннями. Якщо пригадати, то протягом останніх шести років у нас не було інфляції, нижчої за 10%. Тим не менше курс гривні у нас у 2005 році зміцнився з 5,3 грн/$ до 5,05 грн/$. У 2008 році у нас відбулося ще одне посилення курсу національної валюти — з 5,05 грн/$ до 4,8 грн/$. І тільки потім відбулося різке ослаблення.
До кінця року незначне ослаблення курсу гривні можливе. Хоча причини цього будуть радше політичними, ніж економічними. Наразі у Національного банку цілком достатньо резервів, щоб навіть без отримання наступного траншу кредиту МВФ (який, я вважаю, ми одержимо у кінці листопада) нівелювати дефіцит валюти, який у нас виникне в осінньо-зимовий період через скорочення імпорту, а також через збільшення купівлі валюти населенням. Адже, якщо подивитися статистику НБУ, то видно, що населення у вересні купило валюти на мільярд більше, ніж продало. Утім населення у нас розглядає курс національної валюти як певний індикатор стабільності економіки в країні. Тому до виборів будь-які коливання курсів викликали б сумніви в тому, що нинішня влада діє так, як треба, і могло б знизити рівень підтримки цієї влади. А от після виборів так жорстко питання стояти не буде.
Якщо ми подивимося на глобальну картину, то в України ситуація доволі складна: зовнішній борг держави і приватного сектора перед іншими країнами і організаціями зараз становить близько $100 млрд. І цей борг нам потрібно віддавати. Для цього слід збільшити приплив валюти в країну — адже віддавати борги в гривнях ми не можемо. Щоб у країні з’явилася валюта, потрібно зробити так, аби експорт перевищував імпорт. На сьогоднішній день у нас ситуація така, що, як тільки трохи зросли доходи населення, відразу ж, починаючи вже з другого кварталу цього року, збільшився й імпорт. Бо у населення з’явилися гроші на придбання імпортних товарів, а попит створив пропозицію.
Один з виходів у такій ситуації — штучно зробити імпортні товари дорожчими, недоступними для людей. Тоді населення їх купувати не зможе, і їх не будуть імпортувати. Задля цього необхідно ослабити гривню — мінімум на одну-три гривні, до 9—10 грн/$. Але я вважаю, що Національний банк і уряд не підуть на такий ризикований крок: ми маємо досвід попереднього уряду, якому став на заваді значний обвал курсу національної валюти. Хоча, щиро кажучи, уряд в обвалі і не був винен — тут вже, швидше, питання до Національного банку.
Та попри повільне зростання, населення повинно пам’ятати, що мир і спокій — явища нестабільні. Зараз, звісно, ймовірність нового обвалу світової економіки — не більше 5% з 100%. Але водночас ймовірність уповільнення зростання економіки світу до 0% протягом кількох кварталів — набагато вища, і сягає 20—25%. А якщо у світі відбудеться падіння, то у нас процес відновлення економіки затягнеться ще на кілька років.
У такій ситуації населенню потрібно чітко визначитися, як і у що вкладати гроші. І, наприклад, в нерухомість вкладати сенсу зараз немає. Я вважаю, що в найближчі кілька років жодних змін на цьому ринку не відбудеться, тому що ціни на квартири до кризи трималися на високому рівні через доступну іпотеку. Зараз іпотечні кредити видаються у набагато менших обсягах, а заставна вартість квартир закладається навіть з тим розрахунком, що ціни продовжать падати. Відповідно, кількість виданої останнім часом іпотеки дуже незначна. І залишиться такаю ще принаймні у цьому, наступному і 2012 роках, адже грошей на ринку нерухомості більше не стане. Банки найближчими роками теж будуть активно кредитувати бізнес, а не населення. Тому вкладати гроші в нерухомість з інвестиційною метою зараз безглуздо — ціни на квартири не зростуть настільки, щоб принести власнику дивіденди або хоча б покрити втрати. Звичайно, є сенс купувати квартиру не з інвестиційною метою, а для проживання — наприклад, якщо молода сім’я хоче відселитися від батьків.
Вкладати заощадження в золото зараз, на мою думку, теж не варто: воно вже значно подорожчало. І помітного подорожчання у майбутньому не буде. І хоча українці можуть придбати банківське золото, їм слід пам’ятати, що воно може як подорожчати, так і подешевшати — причому, досить істотно. Відповідно, якщо людина вкладе в золото, наприклад, 10 тисяч гривень, то гарантії, що через рік вона отримає назад хоча б свої гроші, немає. Тому що його вкладення можуть перетворитися як і на 20 тисяч (хоча я у цьому дуже сумніваюся, але виключати таку можливість теж не можна), так і на п’ять тисяч.
Вкладати у валюту теж малоперспективно. Курс гривні до кінця року і в наступному році помітно не зміниться — я припускаю, що він складе близько 8,5 грн/$ у 2011 році. Враховуючи коливання валют, різниця в курсі виходить дуже незначна — близько шести відсотків на рік. І якщо людина покладе на депозит на рік гривні, або купить валюту і покладе її на той самий строк, то наприкінці терміну отримає практично ті самі гроші.
Єдиний вихід — диверсифікувати вкладення. Тобто якусь частину заощаджень краще тримати у валюті, тому що, хоч я і не очікую різких курсових коливань, ризики існують завжди. Адже якщо у світі погіршиться ситуація і почнеться новий виток кризи, то стрибок курсу може виявитися дуже різким. Тому, 20% заощаджень краще тримати у валюті — розділивши, за бажанням, між доларами і євро. А все інше слід зберігати у національній валюті.
