Війна віртуальна на тлі фізичної

Для переважної більшості громадян іноземних країн війна в Україні зводиться до картинки по телевізору чи в інтернет-мережах, яку супроводжує відповідний текст. Це прекрасно розуміють в Кремлі, тому з перших днів російсько-терористичної навали Росії на Донбасі проти України ведеться комунікаційно-контентна агресія.

Сили для інформаційних спецоперацій у путінських технологів досить потужні – інформаційні агенції, теле та радіоканали, друковані ЗМІ, які виходять в багатьох зарубіжних країнах. Пильна увага росіянами приділяється роботі з зарубіжними громадами в соціальних мережах.

Але особливий загін кремлівських агентів медіафронту – російські офіцери, які входять до Спільного центру з контролю і координації (СЦКК). Засоби масової інформації вже неодноразово повідомляли про їхню причетність до обстрілів наших позицій чи мирних поселень на Донеччині і Луганщині. Росіяни в таких випадках завжди стверджували зворотнє.

Та, зрештою, терпіння вичерпалось і у керівника української сторони СЦКК генерал-майора А. Тарана. Він заявив, що російський генерал О. Романчук спеціально вирушив до Донецька, щоб «розкрутити черговий виток інформаційної війни» - підвести представників ОБСЄ під обстріл терористів, а згодом привести на місце обстрілу представників російських ЗМІ, щоб ті звинуватили у обстрілі українських військових.

Віртуальна війна не вбиває. Але від цього наслідки її не менш страшні. Тому що така війна знищує духовність, розтліває свідомість, убиває в людині все людське. І на цьому тлі постає монстр зі всіма зовнішніми ознаками людини.

Протистояння в комунікаційно-контентній площині путінським терористам – найперше завдання держави і суспільства. Допоки ми цього не усвідомимо – перемога над ворогом-терористом залишатиметься досить проблемним питанням.