Відверто здивувала «Заява ГО «Детектор медіа» (надалі Заява)

По пунктам:

1. Заява містить багато слів з емоційним навантаженням, що зазвичай використовується за відсутності аргументів.
2. Заява не містить жодного обґрунтування обвинувачення у замовності.
3. Публікації без зазначення авторства називаються редакційними, вживання авторами Заяви слів з негативним емоційним навантаженням, на мою думку, свідчить лише про особисті переживання авторів, а не про обґрунтований підхід.
4. Публікація була оприлюднена на веб ресурсі 19 вересня 2016 року і 20 вересня 2016 була поширена у соціальних мережах активістами з міста Бучі. Таким чином, у мене немає сумніву, що Світлана Остапа, яка, як відомо, проживає в місті Бучі і активно долучається до громадського життя міста, не могла не знати про цю публікацію. Але не заперечила, не оскаржила її зміст протягом більш як тижня. Тому викликає подив Заява про «обурення публікацією», зроблена протягом доби після поширення фрагменту, який не викликав емоцій протягом більш як тижня.
5. Фрагмент публікації, яку оскаржують автори Заяви, було поширено у розсилці від НАУМ з огляду на суспільну важливість оприлюдненої інформації. Питання плюралізму медіа і відсутності контролю органів влади за поширенням інформації, питання контролю органів влади над найбільшою організацією журналістів в Україні, особливо на фоні з`ясування обставин наявності чи відсутності встановлення контролю за редакційною політикою загальнонаціональних і локальних телеканалів, безумовно є суспільно важливою інформацією.
6. Звертаю увагу, авторів Заяви, що НАУМ не публікує ніякого «Інформаційного віснику». Про це авторам Заяви мало би бути зрозуміло, навіть, із теми повідомлення (Розсилка від НАУМ (страйк у Ківерцях, ситуація, плани, про НСЖУ)), яке їм було надіслано від анонімного джерела. Можливо, це одне і теж саме анонімне джерело, яке постійно надає ГО «Детектор медіа» внутрішню переписку секретарів НСЖУ, документи внутрішньої звітності тощо. Автори Заяви, вочевидь ретельно зберігають анонімність цього джерела і не вважають використання інформації від нього чимось обурливим чи замовним.
7. Також, звертаю увагу авторів Заяви, що Валерій Горобець зняв з себе повноваження секретаря Національної спілки журналістів України на знак протесту після ганебного тиску на нього під час пленуму правління НСЖУ 2 вересня цього року. Про ці події, у розсилці НАУМ було поширено відкритий лист Валерія Горобця «Мовою ворожнечі, або Недружнє «привітання»», а на веб ресурсі НСЖУ скромне повідомлення зі спотвореними підставами виходу із секретаріату НСЖУ секретаря, якого запросив на цю посаду Ігор Федорович Лубченко, якому за свою роботу ніколи не було соромно – «жодного разу за майже 20 років» і який пішов «з посади за керівництва Спілкою Сергія Томіленка. Сам, добровільно.»
8. Не зрозумілими для мене, як медіа-юриста, залишилися претензій авторів Заяви щодо «Світлану Остапу звинувачено в начебто земельних махінаціях у м. Бучі (…) Зазначимо, що земля сім’єю Світлани Остапи була отримана в законний спосіб 2008 року, кілька років пішло на оформлення, тому в реєстрі її позначено 2011 роком. Весь час Остапа декларувала земельні ділянки.» В оскаржуваній публікації зазначено: «Пока активисты точно установили информацию про два земельных участка, полученных, как это теперь модно, не на себя, а на мужа Мотрунича Сергея Виталиевича. Участки - 10 соток для обслуживания дома и 10 для ведения личного сельского хозяйства - получены Мотруничем по улице Институтской 7б и примыкают к лесу, 6,5 га которого уже принадлежат панамской компании и еще столько же какой-то ТОВ. Еще одной «соседкой» Остапы-Мотрунича является Стрихарская Раиса Федеровна, известная благодаря строительству высотки на Осокорках.
   Земельные участки были оформленны Остапой-Мотруничем 22 марта 2011 года — как раз в разгар правления «злочынной влады» и уже благополучно проданы, бывшему помощнику нардепа Мельника (екс-ректора Податковой Академии). У Остапы-Мотрунича есть квартира в Буче, адрес которой указан как в Госактах на земельные участки, выданные Мотруничу, так и в предвыборных материалах Светланы Остапы, которыми она агитировала за себя в 2015 году, баллотируясь в Киевскую облраду от БПП.» Отже, автори Заяви підтверджують, що членами сім`ї Світлани Остапи було отримано земельні ділянки, які дійсно були зазначені в Реєстрі у 2011 році. Місцезнаходження ділянок, наскільки зрозуміло, також не оскаржується. Власників суміжних ділянок легко встановити по Реєстру і вони теж відповідають дійсності. Дві земельні ділянки дійсно було оформлено в Реєстрі у 2011 році з вказуванням тієї ж адреси власника ділянок, що і вказана, як адреса Світлани Остапи. А за даними соціальної мережі легко встановити, що Мотруніч Сергій є чоловіком Світлани Остапи, оскільки на його сторінці є безліч спільних з дітьми фото.  Натомість, в публікації немає вказівки, що ці земельні ділянки були отримані у незаконний спосіб. Питання у місцевого активіста, слова якого зі сторінки у соціальній мережі наведено у публікації, виникли щодо голосувань Світлани Остапи, як депутата Бучанської міської ради. Офіційна біографія Світлани Остапи вказує, що вона була депутатом Бучанської міськради з 2006 по 2015 роки. Тобто також відповідає дійсності те, що земельні ділянки були отримані чоловіком Світлани Остапи під час виконання нею депутатських повноважень. Таким чином, аналізуючи претензії, викладені у Заяві та оскаржувану публікацію, жодних порушень вимог законодавства щодо достовірності поширюваної інформації не вбачається.
9. Також не зрозумілими для мене, як медіа-юриста, залишилися претензій авторів Заяви щодо «Світлану Остапу звинувачено (…) у багатьох інших надуманих «гріхах». Зокрема, в тому, що начебто Адміністрація Президента «погодила» майбутнє обрання Світлани Остапи головою НСЖУ тощо. Ці та інші звинувачення на адресу Світлани Остапи є абсолютно безпідставними. Ані Світлана Остапа, ані будь хто інший з «Детектора медіа» не мав и не має наміру балотуватися на жодну керівну посаду в будь-якій іншій організації.» В оскаржуваній публікації зазначено: «Так, голоса для избрания Олега Наливайко на «первую кнопку» могут быть обеспечены избранием Светланы Остапы (член Наблюдательного совета от фракции «Самопомощь») главой Национального союза журналистов, вместо Олега Наливайко. Именно такой сценарий наши источники называют как весьма желательный или проще говоря «одобренный» Администрацией Президента. И если ознакомиться с бекгранудом Остапы, то ее можно назвать «человеком АПУ», а не «Самопомощи»: в 2006 году Остапа избирается депутатом Бучанского горсовета от партии «Пора» (та, что Каськива). Ее работа там оценивается местными активистами очень не однозначно. (…) в 2015 году, баллотируясь в Киевскую облраду от БПП. Так что последнее место «политической прописки» Остапы указывает на очень вероятную согласованность ее действий с Администрацией Президента (…)». Отже, ми бачимо, що в публікації наведено кілька припущень: «могут быть», «наши источники называют как весьма желательный или проще говоря «одобренный», «ее можно назвать», «Ее работа там оценивается», «указывает на очень вероятную согласованность», які зроблено на основі наведених фактів, достовірність яких не викликає сумнівів: «член Наблюдательного совета от фракции «Самопомощь», «главой Национального союза журналистов, вместо Олега Наливайко», «в 2006 году Остапа избирается депутатом Бучанского горсовета от партии «Пора» (та, что Каськива)», «в 2015 году, баллотируясь в Киевскую облраду от БПП». Автори Заяви мають право на викладення власного тлумачення обставин і, відповідно, наведення в оригінальній публікації твердження:  «Ані Світлана Остапа, ані будь хто інший з «Детектора медіа» не мав и не має наміру балотуватися на жодну керівну посаду в будь-якій іншій організації.», як пост-коментаря, є цілком виправданим. А, враховуючи, звичайну практику ГО «Детектор медіа» щодо надання пост-коментаря, цілком достатнім.
10. В Заяві не наведено «інших звинувачень» та їх обґрунтованого спростування.
11. Не обґрунтованими і не передбаченими законодавством є вимоги до редактора веб ресурсу, на якому розміщену публікацію, що оскаржує ГО «Детектор медіа», «впродовж доби» «зняти» публікацію з сайту, і так само, «публічно» принести вибачення.  Законодавство передбачає спростування недостовірної інформації. При цьому має бути наведено і обґрунтовано доказами, в чому саме полягає недостовірність інформації. З наведеного у Заяві, недостовірність інформації не вбачається.
12. Щодо «принципових критичних виступів» ГО «Детектор медіа» на своєму ж веб ресурсі, то така оцінка власних публікацій ГО «Детектор медіа», на мій погляд, не відповідає реаліям. Виступи, дійсно, завжди дуже критичні причому щодо певних осіб, які вочевидь особисто не подобаються працівникам чи членам (структура і стосунки всередині ГО «Детектор медіа» мені не відомі) цього ГО. В Заяві вказані публікації, в яких критикуються НАУМ і НМПУ, але для балансу, тобто демонстрації власної неупередженості, було б добре, щоб автори Заяви навели хоч б одну позитивну або, хоча б, нейтральну публікацію про ці громадські формування. Але такі шукати не варто – немає жодної! То в чому «принциповість»? Можливо в тому, що жодне з цих громадських формувань працівникам і членам ГО «Детектор медіа» не вдається контролювати? Вони є членами і НСЖУ, і НМПУ (завжди цікавило від кого члени осередку ГО «Детектор медіа» захищають свої трудові права), і КЖЕ – і щодо всіх цих організацій періодично займають «принципову» позицію, погрожуючи своїм виходом з членів. Але не виходять, а продовжують «принциповість»: роздмухуючи скандали і непорозуміння в громадських формуваннях, поширюючи безпідставні звинувачення і чутки, згадаймо лише про «модернізований контроль Адміністрації Президента», або ж про «групу Котюжинської», або ж про «реальні погрози» від Ігоря Чайки, який в особистій переписці відмовився від християнського подвигу «підстав другу щоку, якщо вдарили по першій». Також можу згадати безпідставні звинувачення, висловлені п`ять місяців тому особисто Наталією Лигачовою, що я є «людиною Льовочкіна» - доказів жодних – оце і є «принципові критичні виступи» від «команди Наталії Лигачової».
13. Хочу підтримати вимогу ГО «Детектор медіа» щодо негайного скликання правління НСЖУ – питань порушення статутної діяльності НСЖУ і відновлення законності в її роботі вже накопичилось чимало. Але, от біда, для того, щоб скликати правління, потрібно скликати секретаріат, а його востаннє вдалося скликати аж у квітні цього року – більше кворум зібрати не вдавалось. До речі, саме це було підставою для внесення пропозиції членів правління 2 вересня переобрати всіх секретарів НСЖУ у зв`язку з організаційною неспроможністю нинішнього складу секретаріату. Також радо підтримала б вимогу ГО «Детектор медіа» дати оцінку своїм діям, як і публікації «Буча в пустелі», яку, за словами Наталії Лигачової, готували Лефтер, Остапа і вона сама, Комісією з журналістської етики, але от біда і Комісії вже немає. 
14. Щодо «належних висновків» членів НАУМ. Передусім, хочу відзначити «принциповість» ГО «Детектор медіа», який ніяк не може змиритися чи запам`ятати, що членами НАУМ можуть бути виключно юридичні особи-редакції, а не «працівники місцевих ЗМІ». А по-друге, члени НАУМ свої висновки вже зробили і формулюють вони їх так: «Вам вірю, а «Детектору» не вірю». Отака принциповість.

 Прошу, веб ресурси, редакції ЗМІ, а також ГО «Детектор медіа» поширити цей матеріал у зв`язку з необґрунтованими обвинуваченнями мене, висловленими у чисельних дописах працівників і членів ГО «Детектор медіа».