Коли у Раді побачимо реальну оппозицію, а не звичайний перерозподіл сил олігархів-спонсорів

Однопартійна влада поступово формується, а от у опозицію поки записуватися не поспішають. Простий спосіб прискорити створення парламентської опозиції - якщо влада оприлюднить список посад, які будуть віддані опозиційним фракціям.

Одразу вишикується черга.

Вже вимальовується внутрішньопартійна опозиція всередині правлячої партії. Проте, її природа - протест національної олігархії проти наступу транснаціоналів, тому ідеологічною опозицією вважатися не може. Хоча, в країнах перехідної демократії один з розподілів на владу і опозицію - це якраз розподіл олігархів-спонсорів на тих, хто в долі і тих, кого обділили. Останні, відповідно, переходять в опозицію разом зі своїми політичними військами.

Більш ідеологічний маркер опозиції в Україні - ставлення до Путіна. Існує дві моделі такого ставлення: «боятися і домовлятися» та «боятися і тікати». Поки влада не визначила свою геополітичну стратегію, тягнуть з камінг-аутом і претенденти на опозицію. Якщо влада запустить виконання політичних пунктів мінських угод - перейдуть в опозицію антиросійські політики. Якщо ж влада продовжить курс попередників - тоді публічно оголосять про свою опозиційність проросійські депутати.

Навіть штучний інтелект «Великого брата» для початку своєї роботи по контролю дотримання генеральної лінії кожним депутатом - попросив сформулювати йому цю генеральну лінію.

А опозиція потрібна, саме вона відрізняє західні демократії від східних деспотій.

Источник фб