Детали 14 вересня на «Сцені 77» - під дахом Національної оперети - даватимуть фарс Девіда Елдріджа «Під небом синім»

2019-09-02 19:46

П’єса «Під небом синім» була написана у 2000 році й відразу змусила багатьох говорити про Девіда Елдріджа як про одного з провідних драматургів Британії нашого часу. За цю п’єсу молодий 27-річний драматург був нагороджений премією за кращий драматичний твір Уест-Енду. Згодом відбулися прем’єри п’єси на багатьох престижних театральних майданчиках світу.

У тому числі и в Національній опереті, де вистава “Під небом синім” здобула право на постановку за результатами театрального конкурсу «Taking the Stage», ініційованого Британською Радою в Україні. За умовами конкурсу, молода режисерка Тамара Трунова обрала п’єсу Девіда Елдріджа «Під небом синім», текст якої, за її словами, «найбільше припав до душі». Конкурс проходив у два етапи і вже на другому ескіз вистави «Під небом синім» у виконанні артистів Національної оперети Дмитра Вівчарюка і Асі Середи-Голдун та артистів Ірини Ткаченко і Андрія Ісаєнко став фаворитом фахівців і театральної публіки.

П’єса “Під небом синім” Девіда Елдріджа складається з трьох новел-діалогів, де шестеро героїв, учителів за професією, намагаються порозумітися один з одним, знайти своє кохання, а іноді прагнуть просто налагодити інтимні стосунки. Вчителька математики затягує в ліжко викладача історії, а потім глузує з нього. Учителька географії прагне спокусити вчителя-філолога, але його цікавить кар’єра і нагальні побутові питання. Третя пара виявляється найщасливішою: вчителі із 20-річною різницею у віці закохуються одне в одного.

Особливість постановки в тому, що ми намагалися відкривати деякі епізоди тексту через жанр оперети,- зазначає режисер Тамара Трунова. Герої вистави академічним вокалом «коментують» почуття і стосунки, а музичним супроводом виступає акомпанемент квартету музикантів.

Один любить, інший ні, одних пов’язує тільки постіль, інших – все, крім ліжка, а хтось просто ніяк не може порозумітися. Відносини між чоловіком і жінкою — стають лабіринтом, з якого немає виходу. Насправді вистава «Під небом синім» про кохання, про почуття людей одне до одного, але головні герої — люди, уражені хворобою століття — страхом перед справжніми емоціями, люди з фобією повноти почуттів. Яка роль драматургії, театру, музики в цьому лабіринті емоцій та почуттів? Сучасне мистецтво прагне ставити жорсткі запитання соціуму. Чи знайдемо на них відповідь?