Кредит може бути і гарною річчю, а може стати і горем.
Це, зрештою, як і з горілкою чи вином. Це добре, коли люди в міру випили і «знайшли істину в вині», а якщо люди перебрали — одразу згадується приказка, що Бог придумав вино, а чорт вкрав мірку. Відповідно, коли людина бере кредит розміром у 10% його річного доходу — це нормально. А якщо вона взяла цілий свій річний дохід, а насправді не знає як проживе цей рік, чи буде все гаразд зі здоров’ям, чи буде в неї робота і так далі — це вже проблема. Я 17 років працюю в Асоціації українських банків і жодного разу не брав кредиту, бо не знаю, що зі мною буде завтра і ніхто, насправді не знає.
Окремо варто сказати про валютне кредитування. Це абсолютно ненормальна річ, яка є неможливою в жодній з розвинених держав. Їхні керівники не допускають перекладання на власних громадян і їхній бізнес можливі валютні ризики. Та й інші валюти взагалі не використовуються всередині розвинених країн. На жаль, ми дозволили свого часу цей нонсенс у вигляді валютних кредитів, і в результаті страшної девальвації, яка відбулась у нас наприкінці 2008 року, ті люди, які взяли валютні кредити прокинулися з сумою заборгованості в 1,6 раза більшою, ніж у них була в гривневому еквіваленті, і яку вони збиралися обслуговувати. Враховуючи, що більшість громадян, крім тих, чий бізнес побудований на експорті, отримують доходи у гривнях — це стало для них величезною проблемою. У масштабі цілої країни сума заборгованості, яка лягла додатковим тягарем на плечі громадян, які мали кредити, склала 180 мільярдів гривень. Це у шість разів більше, ніж увесь податок з прибутку, який сплатили всі підприємства в минулому році. І в чотири рази більше, ніж податок з громадян усієї нашої країни. І цей страхітливий тягар упав якраз на найбільш економічно активних громадян. Те, що зараз банки не відновлюють кредитування пов’язане у тому числі і з тим, що ця активна категорія наших громадян уже закредитована і часто не знає, що робити з заборгованістю, яка катастрофічно збільшилася. А насправді до кредитного буму ніхто не був готовий, ні влада, ні громадяни, ні Національний банк. І провина за це явище лежить на тих політиках, які свого часу дозволили валютне кредитування в нашій країні.
Олександр Сугоняко, президент Асоціації українських банків
