Після надходження перших інформаційних повідомлень про результати візиту президента України Віктора Януковича в Астану (Казахстан), стало очевидно: всі заяви його політичних опонентів про здачу Росії української газотранспортної системи, які звучали напередодні цього візиту, рівно як і побоювання експертів-скептиків щодо безрезультативності цієї поїздки, не справдилися.
Переговори про формат співробітництва України з Митним союзом, як і заявляла АП, не були пов‘язані з питанням модернізації вітчизняної ГТС шляхом створення консорціуму з «Газпромом», а візит, беручи до уваги непрості взаємовідносини між Україною та Росією з цього питання, виявився більш ніж результативним.
Меморандум щодо формату участі України в роботі Митного союзу буде підписано найближчими днями Прем’єр-міністром Миколою Азаровим в Мінську на саміті голів урядів країн СНД. Про це повідомив Президент України Віктор Янукович журналістам після зустрічі з Президентами Росії, Білорусі та Казахстану. Віктор Янукович зазначив, що дав доручення Кабінету Міністрів України підписати відповідний документ. Крім цього, він повідомив, що вища Євразійська економічна рада на рівні глав держав підтримала наміри України отримати статус спостерігача в Митному союзі, а в майбутньому - і в Євразійському економічному союзі.
Переконаний, фаза активного обговорення наслідків підписання цього меморандуму в українському суспільстві ще попереду. Сто відсотків, у найближчі дні ми побачимо, як представники конкуруючих політичних сил будуть по-різному коментувати ймовірні зиски та ризики для України від астанівських домовленостей. Будуть ті, хто назве переговори у Астані великою перемогою, але будуть і ті, хто порівнюватимуть Астану із Харковом 2010 року. Гадаю, що доки українські політики та експерти не збили велику та густу піну довкола даного питання, буде не зайвим розглянути можливі зовнішньополітичні наслідки для України від переговорів у Астані та підписання Мінського меморандуму.
Російський напрям
Заступник генерального секретаря ЄврАзЕС Сергій Глазьєв заявив, що Україна подала заявку на отримання статусу спостерігача при Вищій Євразійській економічній раді, що в перспективі означає приєднання до Митного союзу. Він пояснив, що вступити в Євразійський союз Україна зможе, попередньо вступивши в Митний союз. Сергій Глазьєв, зазначив, що статус спостерігача надається тільки тим державам, які хочуть увійти в організацію, при цьому Україна не зможе брати участь в аналогічних угодах з Євросоюзом.
Ця заява є ні чим іншим, як намаганням видати бажане за дійсне. Йому опонує сам прем‘єр-міністр Росії Дмитро Медведєв, який свого часу заявляв, що членом Митного союзу і майбутнього Євразійського економічного союзу може бути лише та держава, яка прийняла і ратифікувала всі документи цих організацій. Все решта, на думку Медведєва, «це не членство, це може бути статус спостерігача, це щось інше».
За уявленнями української сторони, щось інше - це форма співпраці з Митним союзом у форматі «3 +1», в якому держава могла би брати участь шляхом створення зони вільної торгівлі і приєднання до окремих угод утворення.
Хоча російська сторона раніше відкидала можливість реалізації такої форми співпраці України з МС, домовленості в Астані говорять про пом’якшення позиції Росії. Статус «спостерігача» який Україна набуде 31 травня, відкриває двері щодо перемовин про формат «3+1» з Митним Союзом. Українській стороні шляхом тривалих переговорів вдалося переломити ситуацію на свою користь.
Цю точку зору поділяють і деякі експерти в Росії, які вважають, що Кремль пішов на поступки Києву. Проте офіційна Москва не вважає поступками рішення країн-учасниць Митного союзу надати в перспективі статус спостерігача Україні. «Це абсолютно не поступка. Ми вітаємо прагнення України бути ближчою до інтеграційних процесів», - заявив журналістам прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.
Хоча як інакше назвати ситуацію, коли Росія протягом трьох років говорить рішуче «Ні!», а у травні 2013 раптом відповідає «Так!»?
Європейський напрям
Умова Європейського Союзу до України, яка реалізовує свій намір отримати статус спостерігача при Митному союзі, одна: «Ми вкотре заявляємо про позицію, що будь-яка форма співробітництва між Україною і Митним союзом не повинна суперечити майбутнім зобов‘язанням у рамках Угоди про асоціацію ЄС-Україна, включаючи поглиблену і всеосяжну зону вільної торгівлі, а також не повинна впливати на можливість її підписання», - йдеться у заяві Петера Стано, речника єврокомісара з питань розширення та європейської політики сусідства Штефана Фюле.
Досить стримана реакція на переговори України з Митним Союзом з боку ЄС пояснюється просто. В Євросоюзі переконані, що до Саміту Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді 2013 року українська влада не вчинятиме дій, які б стали на заваді підписанню угоди про асоціацію з Євросоюзом.
Українська сторона теж не приховує, що в євроінтеграційному процесі готова йти до переможного кінця. «Віктор Федорович сказав, що стосунки з Митним союзом на тих умовах, які там існують – статут, Евразійська комісія як виконавчий орган - не влаштовують нашу державу. Ми можемо розглядати питання як 3+1. І ми 2 роки послідовно відстоювали свою позицію», - сказав радник президента України Віктор Зубанов в ефірі 5 каналу. За його словами, підписання Україною Меморандуму про участь у Митному союзі «ні про що не каже» і не означає вступу до Євразійського союзу.
Проте, незважаючи на суто об’єктивні причини, які стоять на заваді повноцінному членству України в МС (основоположні документи які лежать в основі його договірної бази суперечать Конституції України, а з 51 угоди Україну задовольняють лише 29), після візиту Віктора Януковича до Астани позиція України по відношенню до ЄС дещо змінилася. Київ не віддалився від Брюсселю. Москва наблизилася до нього. І це факт, на який потрібно буде зважати Євросоюзу після 29 травня.
Переконаний, що багато хто з опонентів нинішньої української влади звинуватить її в шантажі ЄС. Проте не все так просто. У випадку, коли втрачається дух боротьби і одна зі сторін переконана у своїй перемозі, потрібно діяти – насамперед щоб не стати офірним цапом, а бути повноправним партнером. Наявність альтернативи лише збільшує вагу України на міжнародній арені. Перефразовуючи відомий вислів геніального державного діяча Великобританії Уїнстона Черчилля, в України не має вічних ворогів і вічних друзів, але є вічні інтереси.
Гадаю, Україна укладе угоду про асоціацію з ЄС в листопаді цього року. Більш того важливим чинником який сприятиме цьому стане результат візиту української делегації до Астани. Астана стане прелюдією успіху у Вільнюсі, як би парадоксально це не звучало. А одночасно – запобіжником від багатьох економічних ризиків, закладених у документ про зону вільної торгівлі з ЄС.
Україні потрібні баланси, без яких вона існувати та розвиватися не зможе. Вона їх ретельно вибудовує.
