Радянський монумент у центрі Львова демонтують альпіністи
Кільком альпіністам запропонували роботу майже у центрі Львова. Ні, скель тут немає, зате є (поки що) “Монумент бойової слави радянських збройних сил”. У його складі — 30-метровий стовп, облицьований шліфованими гранітними плитами. Цю “висотку” і доручили допомогти демонтувати альпіністам, виділивши 295,5 тисячі гривень.
Взагалі монумент порівняно новий — відкритий у травні 1970 року. І “заслужений”: група творців за нього отримала у 1972 році державну премію УРСР ім. Т. Шевченка, а також золоту медаль ім. М. Грекова Академії мистецтв СРСР.
Традиційно на подібні споруди тоді грошей не шкодували: використали шліфований мармур, бронзове литво. От тільки будівельники все ж підхалтурили. Після доброго дощу між стиками гранітних плит на стовпі почала з'являтись біла рідина, яка стікала донизу, залишаючи слід. Сюди періодично підганяли атовишку, зчищали бруд. Але знову йшов дощ і все повторювалось. Гострі на язик львівʼяни жартували, мовляв, в деяких храмах є ікони, які мироточать, а у нас цілий стовп таке робить.
Монумент слави швидко став місцем, куди почали приїжджати пари після одруження, зрозуміло, що і ветерани Другої світової війни потягнулися з квітами. І от один із них, розглядаючи бронзову скульптурну групу — Батьківщина-мати освячує меча у руках воїна, придивився до чобіт бронзового солдата і виявив, що вони німецького фасону. Пошумів трохи, мовляв, як так можна! Та його заспокоїли, кажуть, хтось зауважив, - не в “кирзяки” ж скульптуру взувати.
Що монумент демонтують у Львові не сумнівались. Хтось навіть розпочав цю роботу самотужки — із стели вкрали п'ять гранітних плит, ще одну розбили. “Оголене” місце швиденько закрили фарбованими плитами пінопласту. І ось, зрештою, відповідне рішення прийняла міська влада. Куди перемістять фрагменти роботи архітекторів та скульпторів наразі вирішується...
Мимоволі пригадується історія ще одного пам'ятного знака на території Львова. Після Другої світової війни на вулиці Леніна (зараз Личаківська) спорудили постамент, на який встановили танк, як пошану танкістам-гвардійцям. Однак потроху бойова машина “обросла” легендою, екскурсоводи почали розповідати, що саме на цьому танку Олександр Марченко в липні 1944 року першим увірвався у Львів, який звільняли від фашистів. Олександр Марченко дійсно був танкістом, але членом екіпажу броньованої машини Т-34, тоді як на постаменті красувався важкий танк ИС-2. А згаданий Марченко відзначився іншим. Йому доручили встановити червоний прапор над будинком Львівської ратуші. Та піднятися на найвищу точку — вежу з годинником він не наважився. Бо там вже майоріли три прапори: польський, американський та британський. Їх встановили представники польської Армії Крайової, які, мабуть, відчули себе господарями міста на короткий час між відходом німців і приходом Червоної армії. Проте такий “нестик” з прапорами залишився лише в пам'яті небагатьох людей...
Лариса Марчук, Львів.