Розмова про три ”Ч”
Час, чесність та чоловіча дружба - мов під мікроскопом - препаруються у новій репертуарній виставі Національної оперети України…
„Розмова, якої не було” – так називається вистава, поставлена за п’єсою сучасного драматурга Родіона Білецького. До жанру оперети постановка не має жодного стосунку – це «звичайна» драматична вистава з елементами комедії, суцільно зіткана з діалогів двох персонажів, мінімумом театрального реквізиту, оригінальним візуально-звуковим оформленням та майже без перевдягання акторів. Лікарняне ліжко - як головний елемент декорацій - додає відчуття, ніби ти ненароком став свідком психіатричного сеансу.
За змістом діалоги героїв й справді дуже нагадують те, про що зазвичай говорять пацієнти зі своїм психоаналітиком. Тільки лікарем-психологом тут виступає не дипломований фахівець, а... примара твого давно померлого друга. Зауважу, що історій, в основі яких лежить уявна бесіда живого героя з померлим, вистачає і в кіно, і в літературі. Проте атмосфера невеличкого театрального майданчику (а Сцена ”77” , на якій йде „Розмова...”, є саме такою), для подібних сюжетів підходить чи не найкраще.
Власне, слухаючи цю інтимну розмову, глядач навряд чи почує якісь нові для себе життєві істини. Ні, у виставі йдеться про загальновідоме – вірність, чесність, кохання, дружбу. Про кохання начебто більше, ніж про все інше, але насправді головна тема п’єси – це чоловіча дружба в найкласичнішому (й найприроднішому!) значенні цього словосполучення. У фіналі оптимістично звучить фраза: „Час ще є!”. Так каже померлий Ігор живому Сашку. До речі, в програмці ім’я живого персонажа не вказано, він - просто Герой. І в цьому натяк глядачеві: «Герой – це ти. Слухай його історію і не повторюй його помилок». Фінальна фраза насправді нагадує про те, що часу кожному з нас відведено набагато менше, ніж здається. За буденними справами можна просто не встигнути вчасно простягнути руку допомоги людині. І тільки тоді, коли «вже пізно», розумієш нарешті, наскільки ця людина була дорогою для тебе...
Постановку здійснив молодий режисер Ігор Ніколаєв, який раніше досить плідно працював у Рівненській муздрамі. Персонажів п‘єси втілює акторський тандем у складі Валентина Котенка (Герой) та Максима Булгакова (Ігор). І хоча навіть після чотирьох показів вистави відчувається, що драматичний потенціал персонажів розкрито далеко не повністю, з виконавським складом режисер точно не помилився: в обох акторів є найголовніше – чоловіча харизма. Зауважимо, з часом планується введення у виставу ще одного акторського дуету, де Героя гратиме сам режисер.
Нагадаємо, що найближчий показ вистави відбудеться вже у цю неділю - 27 жовтня.
Світлана Наконечна
Де: Національна оперета України.
Початок о 19:00