Як змінился вулиці Львова під час пандемії короновірусу

Під час карантину на вулиці Львова вийшов рятівник нації митрополит Андрей Шептицький. Тут з’явилось 30 великих рекламних щитів із зображенням духовного провідника українського народу митрополита Шептицького, якого вперше в Україні на державному рівні будуть вшановувати. Згідно Постанови Верховної Ради у липні відзначать 155-річчя від дня народження митрополита Андрея Шептицького.

«Як будувати рідну хату»
Поява величної постаті митрополита Андрея Шептицького на головних проспектах і вулицях Львова під час пандемії короновірусу є знаковою і помічною для всіх. Адже цей духовний провідник української нації прикладом свого життя зумів поєднати земне і небесне. Він разом зі своїм народом пережив дві світові війни і завжди його молитви, його слово і його дії допомагали людям не втратити свого головного призначення на землі, не втратити своєї мети, своїх талантів – тих життєдайних багатств, якими Бог наділив кожну людину.
Впродовж 35 років митрополит Андрей Шептицький очолював Українську греко-католицьку церкву, одночасно був добрим стратегом у земних справах: виводив з бідності і темряви свою паству. Він відкривав школи, лікарні, майстерні, робітні, музеї, створював банки, надавав позики і кредити для розвитку приватного бізнесу, зобов’язав священників шукати талановиту молодь, був найбагатшим латифундистом Східної Європи, з чого одержував чималі прибутки і все віддавав на розвиток української громади.
Митрополит Андрей Шептицький написав програмний державницький духовний маніфест для нації «Як будувати рідну хату», який у наші дні кілька разів перевидавався і враз зникав з полиць книгарень. І зараз до ювілею митрополита його готують видати численним накладом. Чимало пастирських послань Шептицького( 50 томів) залишаються сьогодні як ніколи актуальними, бо вони побудовані на Божих законах і пройшли випробування словом і дією через горнила двох світових воєн.

Заповіді Божі і бізнес
Творити національний бізнес не тільки можна, а й треба, одночасно послуговуючись заповідями Божими, довів своїм життям Андрей Шептицький. Він звернувся з пастирським посланням «О квестїї соціальній». Як згуртувати націю, коли довкола не твоя держава? «Бо завжди бідним є той народ, який не має свого промислу і в якому торгівлю ведуть чужинці». Надійні економічні засади в соціумі дають поживу для піднесення духу нації, яка тоді прагнутиме Бога. «Приватна власність набута дорогою спадку або через ощадність, працю, є правом, що його стереже Божий Закон. А обов’язок ділитися при уживанні тої власності з убогим є християнським обов’язком ближнього».
Шептицький перший в Галичині подбав про «соціальний пакет» для своїх робітників. Кожного страхували на випадок травми або смерті, за дотриманням вимог наглядав адвокат.
У бізнес-команді Шептицького було близько 30 священників, адвокатів, фінансистів, яким він довіряв і доручав вирішувати господарські справи - а це і купівля землі, відкриття шкіл, лікарень, санаторіїв, майстерень, робітень, музеїв, склепів (магазинів), тощо. При цьому Шептицький надавав великого значення контролю за веденням бізнесу. «Християнин, а тим більше священик, мусить домагатися якнайстислішого контролю. Контроль вважати за брак довір’я, а навіть за особисту образу є знаком такої примітивності у справах фінансових та економічних, що мусить бути підозріння, що тим самим прикриваєте нелад і невміння провадити справи», писав митрополит у посланні «Про милосердя».

Про багатство
Роман-Марія-Олександр Шептицький походив із знатного шляхетного багатого роду, де в сім’ї розмовляли польською, німецькою, французькою, чеською, англійською мовами, але тільки не «холопською» - українською (русинською). Однак молодий красень – граф з правильними прекрасними рисами обличчя, величною поставою (ріст 2 метри 10 сантиметрів) вирішив присвятити себе служінню народові, який, живучи на своїй землі, не був на ній господарем.
Андрей Шептицький був добре знаний у фінансових колах Австро-Угорщини, Німеччини, Італії, Франції, Швейцарії, Нідерландів як власник земель, лісів, нафтових свердловин, нерухомості, засновник банків, кредитових товариств, компаній, будівельних і брокерських контор. Він був в Європі бізнес партнером багатьох компаній, банків, будівельних і брокерських контор. Австрійські видавництва друкували для митрополита книги, італійські та грецькі підприємці постачали вино і солодощі, німецькі пропонували нерухомість. Так, у Німеччині, Голландії Шептицький через маклерів, довірених адвокатів не тільки купував нерухомість, а й споруджував будинки і продавав їх. Правда, перед другою світовою війною митрополит продав свою нерухомість у Європі.
Відомо, що на 1910 рік Шептицький мав на своїх рахунках лише в українських банках: земельний іпотечний – 4 441 667 корон, Банк Овчарський – 8.583 182 корон, Крайовий союз кредитовий - 27 203 616, Народна торгівля – 112 760, з акцій і валют – 611 465 736 корон. Ці кошти раціонально використовувались для інвестицій, які сприяли розвитку економічного становища українців Східної Галичини

Вузькоколійка у латифундіях
Митрополит Шептицький володів 30 тисячами гектарів лісу. Він був добрим господарем і дбав про ліс. Сам на бричці полюбляв об’їжджати угіддя. Лісову справу організував так, щоб зберегти і примножити угіддя, а також мати прибуток. Створив осередок «Охорона природи». Урочище Перегінське (Івано-Франківщина) славилося на всю Європу. Тут налічувалось більше сотні ведмедів, 500 оленів і 2500 косуль. Європейська шляхетна еліта полюбляла сюди приїздити на полювання. Частими гостями в угіддях були князі Габсбург, Ліхтенштейн, Радзивіл, Любомирський, графи Потоцькі, а також дипломати. Ціна одного полювання складала 100 доларів. Мисливці і працівники лісу пересувались вузькоколійкою, яка простягалась угіддями на 106 кілометрів. Власник здавав ліси в оренду, а спеціальні служби здійснювали нагляд і контроль, аби не завдали шкоди лісу і звірам.

Фабрика цукерок
Історія виникнення у Львові фабрики цукерок є показова і типова у творенні національної промисловості, фундатором і керівником якої був митрополит Шептицький. Климентина Авдикович – дружина професора української гімназії, який раптово помер, залишилася з двома дітьми без засобів до існування. Вона почала виготовляти солодкі помадки і відкрила маленьке підприємство. Жінка шукала бізнес партнера, щоб розширити свою справу і звернулась до Шептицького, уклала з ним угоду про спільне підприємство «Фортуна нова». Митрополит надав позику і власну нерухомість в оренду, згодом інвестував у фабрику 45 тисяч доларів і призначив свого брата Климентія відповідальним за цю справу, а попередній борг подарував Климентині. Комплект шоколадок «Солодка історія України» з портретами українських монархів та гетьманів продавався по всій Галичині і навіть у США. Коли ж фабрика «міцно стала на ноги» брати Шептицькі відмовилися від своїх майнових прав на користь Климентини Авдикович. І таких прикладів бізнесової діяльності митрополита історія становлення національної промисловості знає чимало.

Лариса Марчук, Львів