«Громадське» залучило шахрая до «викриття»: сюжет про дніпровського бізнесмена заснований на матеріалах підприємця, що заборгував 130 млн
18 вересня «Громадське» випустило розслідування «Як підсанкційний бізнесмен обійшов економічні обмеження Зеленського», де бізнесмена звинуватили у тому, що він продовжує вести бізнес в обхід санкцій. При цьому головним джерелом «глибинної інформації» в сюжеті став підприємець Микола Душка, в якого, за словами журналістів, Єрмолаєв «віджав бізнес».
«Микола Душка — теж бізнесмен із Дніпра, як і Вадим Єрмолаєв. У них був спільний проєкт в агробізнесі. Завершилося тим, що Єрмолаєв цей бізнес просто „віджав“, принаймні так стверджує Душка. Суть конфлікту не має значення», — зауважує журналіст.
Але, судячи з документів (дивіться нижче) суть конфлікту якраз має велике значення, адже Микола Душка мав не «спільний бізнес з Єрмолаєвим», а брав кредит в фінансовій компанії Єрмолаєва і заборгував компанії майже 130 млн грн, програв всі суди та зараз ухиляється від виконаня боргових зобов’язань.
Чому журналіст-розслідувач В’ячеслав Касим не перевірив факти? Мабуть, борги, судові позови та банкрутство Душки — це лише дрібні деталі, коли на кону гучний сюжет. Адже головне — «сенсація».
Та і навіщо перевіряти реєстри чи судові документи, якщо є можливість створити черговий «шедевр» журналістики, взявши за чисту монету слова боржника.
Усе «партнерство», про яке розповідає пан Микола, зводиться до того, що його компанія ТОВ «Агріколь-Самара», акціонером якої він був, отримала кредит у Фінансової компанії, але тепер відмовляється його повертати.
Власне нам знадобилося 20 хвилин, щоб з’ясувати, що у вересні та жовтні 2021 року ТОВ «Агріколь-Самара» здійснило 4 позики у ТОВ ФК «Капітал-Дніпро» на загальну суму $2,9 млн.
Станом на дату укладення означених договорів про надання фінансового кредиту та на дату надання цих пояснень Душка Микола Миколайович є директором та одним із засновників ТОВ «Агріколь-Самара» та поручителем за зобов’язаннями ТОВ «Агріколь-Самара» по кредитним договорам.
Але повертати борг за графіком ТОВ «Агріколь-Самара» під керівництвом Миколи Душки не поспішало і 30.12.2021 року Позикодавець звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив стягнути заборгованість за кредитними договорами. Результатом судів стала мирова угода, яка була затверджена Господарським судом Дніпропетровської області від 27.07.2022 року.
Мирова угода від імені ТОВ «Агріколь-Самара» підписана — Душкою М.М. Однак виконувати умови мирової угоди позичальник теж не поспішав і
25.09.2023 року стосовно ТОВ «Агріколь-Самара» було відкрите виконавче провадження за стягненням заборгованості за Мировою угодою.
Щоб не втратити майно, Микола Душка терміново уклав договір купівлі-продажу критого току. Щоправда, кредитор звернувся до суду щодо визнання цього договору недійсним (справа № 185/31/24). 07.06.2024 року позов задоволено повністю.
Далі — більше. Розуміючи бажання боржників ухилитися від виконання грошових зобов’язань, ТОВ ФК «Капітал-Дніпро» звернулося до суду з позовом до Душки М.М. про стягнення 2 млн. грн. як з поручителя (справа № 904/6831/23). Позов задоволено повністю, а приватним виконавцем Селезньовим М. відкрито відносно Душки М.М. виконавче провадження.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ «Агріколь-Самара», введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 170 календарних днів, до 06.12.2024, та визнаногрошові вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Капітал-Дніпро» на суму 75,8 млн грн. — 4 черга задоволення вимог кредиторів та на суму 102,3 млн грн. (витрати у справі про банкрутство) — 1 черга задоволення вимог кредиторів.
Чи знали про це журналісти, які брали інтерв’ю, чи пан Душка ввів їх в оману задля задоволення власних інтересів?
До речі, в біографії пана Душки це не перша спроба не виплачувати борги, інформацію про це можна знайти легко, якщо мати бажання.
Однак, схоже, у «журналістів-розслідувачів» не було великого бажання займатися є перевіркою фактів. Натомість вони вирішили збудувати весь сюжет на моральних проповідях, із серйозними обличчями обговорюючи взуття доньки Єрмолаєва.
Виявляється, справжня місія журналістики — це дізнатися, як молода дівчина насмілилася купити собі пару взуття.
І все це, звісно, подається з тонким натяком про «гроші батька». Звичайно, ніхто з цих палких борців за правду і мораль не заморочився перевіркою. Бо виявилось, що дівчина заробила на ці туфлі сама — зі свого успішного TikTok-акаунту.
Та кому це цікаво? Чи, може, сам факт, що донька Єрмолаєва чесно заробляє, не зовсім вписується у зручну картину «боротьби добра зі злом»?
От і маємо замість серйозного розслідування виставу з моралізаторськими проповідями про босоніжки, бізнеси та «віджаття».
Факти і реальність?
Та хто про них взагалі думає, коли можна розважати публіку історіями про взуття доньки Єрмолаєва?
Зрештою, це ж набагато цікавіше, ніж якісь там борги й шахрайства.
Головне — виглядати борцем за справедливість, навіть якщо твоє «розслідування» — це просто мікс пліток і однобоких свідчень «боржників».