Ресурс недовіри

Українці перетворюються на націю, яка нікому не довіряє.

Такі висновки можна зробити після аналізу результатів соціологічного опитування щодо актуального рівня громадської довіри до різних суспільних інституцій, яке Лабораторія законодавчих ініціатив здійснила спільно з компанією TNS в Україні в лютому цього року. Було опитано 1200 осіб віком від 16 до 75 років у всіх регіонах нашої країни. Й скрізь було зафіксоване падіння рівня довіри (порівняно з показниками за минулі півроку) фактично до всіх суспільних інституцій, починаючи від церкви й засобів масової інформації, і закінчуючи прокуратурою та судами.

Якщо бути більш конкретним, то лідером за рівнем довіри громадян в Україні традиційно є церква — 68% українців висловили повну або ж переважну довіру їй. Це на відсоток менше, ніж у вересні минулого року, коли робилося попереднє дослідження, але все одно — найкращий показник серед усіх суспільних інститутів. Питання не стосувалося якогось конкретного патріархату чи релігійної організації — мова йшла про узагальнений образ. Очевидно, що кожен респондент під словом «церква» розумів ту моральну інституцію, якій особисто довіряє і яка все ще залишається найбільшим авторитетом для українців.

Далі за рівнем довіри йдуть українські ЗМІ (46,4% громадян довіряють вітчизняним журналістам) та Збройні Сили (40,1% українців вірять своїй армії). І ЗМІ, і Збройні Сили втратили у довірі за останні півроку більш ніж на 3%, але все ж залишились у трійці фаворитів. Трохи менше довіряють наші громадяни російським засобам масової інформації (37,4%) та західним мас-медіа (36,5%). Останні, до речі, — єдина суспільна інституція, щодо якої зафіксовано зростання рейтингу громадської довіри за останній час — майже на 3%. Це не дуже суттєве (фактично в межах статистичної похибки), але все ж зростання.

Після російських та західних ЗМІ за рівнем довіри йде президент України — йому довіряють 31% українців. Слід зауважити, що це — кращий показник для українських органів влади, включаючи місцеву владу, уряд та парламент. Трохи менше (30,4%) опитаних довіряють місцевим радам. Це на 5% менше, ніж у вересні 2010 року, тож місцевим політикам є про що подумати, адже саме на регіональному рівні повинен існувати найтісніший зв’язок між виборцями та обраними ними депутатами місцевих рад.

Далі за рейтингом довіри йдуть Служба безпеки України (28,3%), місцеві державні адміністрації (25,6%), Кабінет Міністрів України (22,9%) та профспілки (21,4%). Тут найбільші втрати у довірі має уряд — очевидно, далися взнаки нелегкі реформи, що стартували протягом останніх місяців. Нарешті, завершують рейтинг суспільної довіри Верховна Рада України (18,7%), міліція (17,4%), прокуратура (17%) та суди (14,3%).

Загалом, слід відзначити, що хоча українське суспільство в останній час все більше нагадує суспільство недовіри, все ж є підстави для певних позитивних висновків. Для цього достатньо поглянути на показники довіри в лютому минулого року й зараз. Тоді рівень довіри до Верховної Ради знаходився на позначці 12,1% (зараз, повторюсь, 18,7%). Менше довіряли тоді й президенту, й Кабінету Міністрів. Протягом першої половини 2010 року можна було спостерігати поступове зростання кількості людей, які довіряють парламенту, уряду та президенту, що, очевидно, пов’язане з приходом нової влади. Далі мало місце традиційне післявиборче зниження суспільної довіри до органів влади, щось подібне Україна вже переживала, наприклад, у 2005 році. Але наразі показники не знизились до рівня минулого року. Це створює для влади можливості, які вкрай необхідно реалізувати задля того, щоб задекларовані реформи мали успіх. Адже зміни без суспільної підтримки влади здійснити буде дуже важко. Тож зараз влада повинна бути орієнтована на залучення максимальної довіри в українському суспільстві, вона має тісно співпрацювати з громадянами при плануванні наступних кроків в контексті реформ.

Провідна роль у даному процесі має належати президенту України як гаранту Конституції та як інституту, якому, наразі українці довіряють найбільше серед усіх органів влади. Більше того, за результатами того ж соціологічного опитування, президента оцінили як орган влади, який працює найбільш відкрито й прозоро з-поміж усіх інших. Такий ресурс необхідно використовувати. Тож, попри невтішні, на перший погляд, показники рейтингів суспільної довіри, можливості для покращення ситуації є, й вони досить суттєві.