Гришко рассказал, почему ушел и как учил китайцев оперному пению

Фото-видео 2015-01-12 15:18

Народний артист України, соліст Metropolitan Opera і Маріїнського театру Володимир Гришко протягом трьох тижнів дав у Китаї 40 майстер-класів длямісцевих оперних співаків и студентів у 4 провінціях та розвопів нам про "привидів" в опері.

 

 

 

 

- Розкажіть, що саме за майстеркласи Ви давали в Піднебесній? Це

стосувалось беспосередньо  класичного репертуару? Опери? Чи  Ви також

знайомили місцевих фахівців з українською піснею?

- Була презентація для різного діапазону співаків, учнів, які

вивчають бельканто (італійську школу співу).

Звісно, я співав і україньску пісню. Дійсно, прагну, щоб нашу

українську культуру, глибинну культуру (ми - нащадки великої

трипільської цивілізації) просувати на весь світ, у тому числі і в

Китай, нашу українську пісню.

Знаєте, як тепло cприймають “Ніченьку місячну”! Українська пісня,

вона дуже мелодійна, і мова наша співуча, вона дає можливість відчути

серцем, прагнути до ще кращого співу. Наприклад, німецька, финська дещо важкі для співу.

А українська - ті ж самі  голосні, що й в італійській. Навіть, якщо не знати мови,

але співак гарно володіє голосом, то він здатен донести до слухача,  передати

енергетику пісні, всім вона стане зрозумілою.

            Ми, співаки, як антени, й ті хвилі, які ми випромінюємо, йдуть від

нас до людей. Навіть без глибокого розуміння мови,  емоції у  голосі

передають глибину змісту української пісні. Впевнений, українська

пісня у Китаї ще зазвучить.

Я вів майстер-клас англійською, а перекладач перекладав на китайську.

Але я пообіцяв, що наступного разу я спробую вже більш-менш

володіти китайською. А поки спілкувався  англійскою та італійсьскою.

Китайською вже вивчив "Во ай німень" (я вас кохаю - авт). І я тут

навіть китайську пісню співав.

- Довго готували її?

            - Місяц взяло у мене вивчення. Ми, музиканти, артисти  все дуже

швидко сприймаємо на вухо. Воно все ніби закодоване. Так що можу

співати й німецькою, й  чеською,  й  фінською. На слух я багато

сприймаю. Надіюся, що й китайська мова мені сприйметься..

- Будете розмовляти зі  своїми студентами у Києві?

- У мене в консерваторії  ім.Чайковського в Києві є 10 китайських

студентів, і вони так гризуть каміння цієї науки... Вони намагаються

вчити якісно і швидко. Дуже здібни.

Світ змінюється, cпівак повинен опанувати декілька мов, це йому

допоможе у кар"єрі.

- То раз Ви взялися вивчати китайську, то пов"язуєте плани з цією країною?

- Колись мені казала бабуся, що прийде час, коли Схід опанує світом.

Так і виходить. Тому я зацікавився Китаєм, це велика, глибінна культура.

Велика мудрість у китайців є. Вони не повільні, вони - мудрі.

Перед тим, як зробити якийсь крок, вони 10 разів подумають.

Чого немає, на жаль, у слав"ян. Ми рубаємо з плеча, і вперед. У

китайців є толерантніть і виваженість, які дуже шануються і мають свою

високу ціну.

Що ж до вражень, то запам"ятаю, перш за все, посмішки на обличчях.

Багато людей, і всі посміхаються.

Про плани не кажу. Я людина з забобонами. Але десь наступного року

навесні я приїду сюди з великим туром майстеркласу. Вони оцінили

українського артиста, співака, професора. Думаю, що китайці чекають

моєї високої золотої ноти. Мені дуже це приємно.

Так що я сподіваюся. І буду планувити свої концерти і виступи. Серед

громади, діаспорян, серед дипломатів. Ми, співаки, повинні об"єднувати

всіх.

- А взагалі про творчі плани: що переважує - виступи чи викладання?

- Колись я був у Нью-Йорку, дебютував там у муніципальній опері

просто як гарний чоловік з блискучим голосом, українець. Але я не

розмовляв англійською, не знав, що значить бельканто, взагалі не знав,

що є система аподжіо (яка допомагає співаку з диханням). Співав так,

як десь почув.

Зустріч з великим маестро Лучано Паваротті  змінила все моє життя.

Зараз я володію 10 таємницями вокалу. Мені важливо комусь їх передати.

Не лише в Україні. І важливо відчути себе професором.

Паваротті, коли зі мною займався, грошей не брав, а 45-хвилинний урок

у нього на той момент, коштував півтори тисячі доларів.

Чому він погодився зі мною працювати? Тому, що повірив

у мене, тому що хотів мені допомогти, відкрити ці таємниці "золотої

гортані". Я йому обіцяв, ща прийде час, і я також буду безкоштовно

передавати ті таємниці великої італийської школи бельканто, якій

більше 200 років, талановитим учням, співакам. Передавати китайцям,

африканцям, італійцям, українцям, росіянам, білорусам - усім.

Час йде дуже швидко, я  не буду співати 100 років. Дай Боже мені ще проспівати 10-20 років.

Потрібно передавати свій талант, свою майстерність. Ось

чому я приїхав до Китаю. Так, я вважаю себе людиною, яка відбулася у

житті. Входив у п,ятірку  кращих тенорів світу. Час іде. Радію з того,

що маю чим поділитися, розкрити секрети.  Коли на очах у тебе студент

починає співати, у мене від радості руки дрижать, я хочу далі

жити та творити. Вочевидь, у цьому й є моє покликання - не лише

співати, а й передавати те вічне мистецтво бельканто.

Що ж до опери, то я сам вирішив піти. Пішов, щоби повернутися. В

оперному світі, можно сказати, у бізнесі, всередині, дуже багато

політики. Не хотів би про це говорити. Я своєчасно змінив cвій човен,

приїхав в Україну (до того був солістом Маріїнського театру), але

продовжую співпрацювати з Валерієм Гергієвим, видатним, кращим

диригентом. Усі видатні співаки - Гнатюк, Мирошніченко, Солов"яненко,

Атлантов - прийшли на естраду після того, як зробили кар"єру в опері.

Ми не можемо по 4-5 місяців сидіти на одній постановці. Час для мене

багато важить. Я хочу більше встигнути. Більше співати не естраді,

більше бути з людьми. Професфйний співак має співате все, так Паваротті

мені казав. Окрім тупої попси, звичайно, всі жанри повинні бути

присутні.

- Ви відчули якесь особливе ставлення до себе у зв"язку з подіями,

які відбуваються зараз на нашій Батьківщині?

            - Усі тут , звичайно, про події знають. Люди дивляться, цікавляться

інформацією. Знаєте, вони з нами. Я відчуваю, що вони нам

симпатизують. Я не хочу глибоко занурюватися у політику, моя зброя -

це моя ліра, моє горло і мій спів. Доки звучить голос Гришка, він буде

співати і прославляти Україну, славити українську націю і закликати до

миру і єдності своїм талантом, своїм іміджем.

            Я сподіваюся, що скоро закінчиться ця біда, яка сталася в Україні, і

мир прийде на нашу святу, святу, святу землю.