Полный текст послания Петра Порошенко (продолжение)

Политика 2016-09-06 13:03

(Продолжение. начало см ЗДЕСЬ)

Вибачте за емоцію, але маю сказати. Падіння рівня життя людей, бідність, фінансові негаразди переважної більшості українців, велика соціальна ціна російської агресії – все це важким каменем лежить на серці. З одного боку, я не знаю прикладів в історії, коли б у країні, на території якої точаться бойові дії, процвітала економіка. Ми зробили все, що могли, щоб уникнути дефолту, забезпечити макроекономічну стабілізацію і утримати критичний мінімум соціальних гарантій. При цьому в рамках співпраці з міжнародними фінансовими організаціями мусили піти на жорсткі і непопулярні реформи, особливо в тарифній сфері.
Розумію всіх і кожного, кому цими кроками зроблено боляче, але, повірте, якби ми до них не вдалися, було би ще гірше, була би економічний і соціальний колапс.
Ви, шановні народні депутати, напевно, ближче до народу, ніж представники інших гілок влади, і ви перші, до кого люди звертаються з криком душі. І якими б гострими час від часу не були ваші виступи в цій залі, на телеефірах, на зустрічах з виборцями, я розумію ваші мотиви. Ми всі разом, хоча і кожен по-своєму, відчуваємо нашу відповідальність перед українським народом за мир і добробут, за невідкладні завдання із підвищення рівня життя і боротьби з бідністю. Я як Президент, та й Уряд також, я впевнений, готові до співпраці з парламентом. Але категорично застерігаю від простих рішень. Дуже легко зробити всіх українців мільйонерами, і ми всі пам’ятаємо ті часи, коли гроші коштували дешевше, ніж папір для їхнього друку. Значно складніше зробити людей просто заможними.
Початок зростання ВВП створює економічні передумови для припинення зниження рівня життя і початку його відновлення. Слід підтримувати ініціативи Уряду саме в цьому напрямі, чути Верховну Раду, в тому числі і парламентську опозицію, реагувати на пропозиції громадянського суспільства.
Наявними є й політичні передумови. На початку року ми отримали дуже важливий для парламентсько-президентської демократії досвід подолання парламентсько-урядової кризи, ми створили коаліцію й обрали новий Уряд. При цьому слід навчитися спокійно, без драми, сприймати ситуативні голосування в парламенті, коли президентські чи урядові ініціативи підтримують різні фракції опозиції, або позафракційні групи. Це ж не трагедія, а, навпаки, позитив, коли важливі для країни рішення спираються на підтримку часом навіть конституційної більшості.
Трохи менше трьох років нас відділяють від чергових президентських виборів, і трохи більше трьох, які залишаються до планових парламентських виборів. Це дає, нарешті, можливість позмагатися не в тому, хто краще обіцяє, а в тому, хто краще зробить.
Ми, звичайно ж, продовжимо курс на децентралізацію, на розширення повноважень та фінансових можливостей місцевих громад, і це буде доведено проектом бюджету на 2017 рік. В Уряді, до речі, очікують від Верховної Ради ухвалення як мінімум десяти законів для посилення децентралізації. Я нещодавно повернувся з Маріуполя і дуже зрадів тому, що бюджет розвитку Маріуполя та в інших містах зросли від трьох до шести разів в порівнянні з 2013 роком. Це є справжня децентралізація.
Шановні народні депутати!
Зовнішня загроза прискорила процес формування сучасної української політичної нації на засадах громадянського патріотизму. Усі соціологічні опитування демонструють фундаментальні зміни в суспільній свідомості. Питання єдності, соборності, унітарності навіть не обговорюється: індикатори аж зашкалюють позитивними цифрами. Люди пишаються українським громадянством, державними символами, поважають та шанують українську мову. Євроатлантичний вектор, Євросоюз та НАТО потужно домінують у геополітичних орієнтаціях переважної більшості українців.
Війна зняла з порядку денного багато питань щодо ідентифікації чужих і ворожих українським інтересам символів, традицій та культурних кодів. У рамках закону про декомунізацію демонтовано більше тисячі двохсот ідолів Леніна. 26 районів, 987 населених пунктів скинули з себе комуністичні назви, які невидимими ментальними нитками прив’язували їхніх мешканців до колишньої імперії. Законом відновлено справедливість щодо тих, хто присвятив своє життя боротьбі за самостійність та соборність української держави. Історичну правду у питанні національної пам’яті держава відновила. Тепер ми з вами, всі разом, маємо змогу і повинні потроїти свою працю задля майбутнього України.
Думаю, всім зрозуміло, ми не будемо байдуже споглядати за втручанням іншої держави в наші церковні справи, за її спробами використати у своїх інтересах почуття частини українських православних. Шановні народні депутати, хотів би подякувати вам, за звернення Верховної Ради до Вселенського Патріарха Варфоломія як Предстоятеля нашої Церкви-матері щодо надання Томосу про автокефалію Православній Церкві в Україні. Такий крок був і є необхідним, виходячи із традиції, згідно з якою для Вселенського Патріарха в таких питаннях важливою є думка світської влади. Ми врахували цю традицію, і, сподіваюся, Його Всесвятість нас почув.
Взято до уваги і опитування громадської думки, які показують, що дедалі більша кількість православних громадян України хочуть мати, — як це заведено в більшості православних країн — єдину помісну автокефальну українську церкву.
У той же час хочу запевнити, що автокефалія не означає появи державної церкви. В конституційних принципах взаємодії держави з релігійними організаціями не зміниться жодної коми, і свобода совісті нічим, ніким і ні для кого не буде обмежена. Кожен українець має і матиме право вірити в Бога по-своєму і ходити до своєї церкви.
Так само дякую вам, шановні народні депутати, за закон, який передбачає збільшення частки україномовних пісень на радіостанціях. Промовляючи два тижні тому на зустрічі з представниками української діаспори, переказав вітання власникам та топ-менеджерам деяких телевізійних каналів, у яких частка української мови неприпустимо мала. Сподіваюся, що телевізійна індустрія відреагує на це раніше, ніж ви ухвалите відповідний закон. У такій чутливій сфері свідома саморегуляція — це завжди краще, ніж примус законом, тим більше, що ми жодним чином не зазіхаємо на право телеканалів та радіостанцій мовити російською та іншими мовами для задоволення потреб громадян України.
Єдність країни та консолідація українців як сучасної політичної нації є моїм головним пріоритетом. Статус української мови як єдиної державної буде наповнюватися реальним змістом, але з повагою до прав національних меншин. Вони, як показали події останніх двох років, міцно стоять на позиціях українського державного патріотизму. І держава має це цінувати, причому цінувати високо.

Дорогі українці!

Шановні народні депутати!

Мої закордонні радники, автори успішних реформ в своїх країнах, кажуть, що за два роки в Україні започатковано та відбувається більше системних змін, ніж до того за попередні 23 роки. Можливо, з висоти історичного процесу їм краще видно. Можливо, вони не настільки, як ми з вами, відчувають очевидну болісність цього процесу перетворень.
Проводити реформи в умовах гібридної війни, анексії однієї частини території та окупації іншої, є надскладним завданням. Але ми рухаємось вперед. Аналіз досвіду Грузії, Польщі, Словаччини, Сінгапуру свідчить про досягнення перших незаперечних результатів змін через три-шість років після їхнього початку. У нас нема так багато часу. Я, так само як і ви, незадоволений темпами. Розумію, наскільки вони не відповідають очікуванням суспільства. Очевидною є необхідність пришвидшення системної модернізації в усіх сферах.
Я впевнений, що історично й стратегічно ми на правильному шляху. Але бачу ризик, як катком політичної дестабілізації може розчавити перші паростки соціально-економічного відродження, які вистраждані всім народом, за які заплачено таку високу ціну. Саме на внутрішні потрясіння робить основну ставку зовнішній ворог.
Більшість проблем, які стоять перед нами, виникли не вчора і не позавчора. Вони є наслідком багатьох ілюзій та помилок, якими супроводжувався увесь період незалежності. Сьогодні цей спадок дається взнаки, перетворившись на комплексний історичний виклик для всієї української державності.
Водночас кризовий період відкрив перед нами низку можливостей та перспектив, які дадуть змогу Україні гідно відповісти на цей виклик. Українці усвідомили себе як нація. Держава твердо стоїть на демократичних принципах організації влади. Остаточно визначено вектор зовнішньополітичного співробітництва та інтеграції.
Попереду все ще багато труднощів, але випробування й перемоги, здобуті величезними зусиллями і кров'ю кращих синів і доньок нашого народу всіх часів, не дає нам іншого вибору — тільки перемога, тільки вперед!

Впевнений, все буде добре.

Дякую вам і слава Україні!