Детали Украина национализирует имущество российских олигархов и компаний (текст проект)

2015-04-01 11:17

Народные депутаты из фракции Радикальной партии Олега Ляшко подали проект закона, предусматривающий национализацию имущества Российской Федерации и ее резидентов в Украине. Текст законопроекта и пояснительная записка к нему уже появились на официальном сайте парламента.

Сегодня в Верховной Раде Украины зарегистрирован скандальный законопроект №2497 "О национализации имущества в Украине государства-агрессора и его резидентов". Об этом говорится в сообщении на сайте парламента.



Среди авторов законопроекта - лидер фракции Радикальной партии Олег Ляшко, народные депутаты Оксана Корчинская, Игорь Мосийчук.

Напомним, в начале текущего года Верховная Рада официально признала РФ государством-агрессором.

Кроме того, СНБО вскоре значительно расширит санкции в отношении россиян, причастных к аннексии Крыма, а также участвующих в расшатывании ситуации на Донбассе. Их активы и счера в Украине будут арестованы.

Об этом заявил президент Петр Порошенко журналистам в Чернигове.

 

"Могу сказать, что в ближайшее время выйдет решение СНБО, которое расширит санкции в отношении отдельных российских граждан, которые принимали активное участие в оккупации Крыма и агрессии против Украины на Донбассе. И там будут меры, которые будут приняты и по поводу ареста отдельных активов, и ареста счетов ", - сказал Порошенко.

 

ПРОЕКТ ЗАКОНА

Закон України

Про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів

 

З метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави,

виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист,

з урахуванням потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні загрози національним інтересам України, що включають окупацію території,  експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод,

Верховна Рада України прийняла цей Закон, який визначає правові засади націоналізації майна в Україні (примусового вилучення об’єктів права власності з мотивів суспільної необхідності) держави-агресора та її резидентів.

Стаття 1. Визначення термінів

1.     Для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні:

держава-агресор – іноземна держава, яка рішенням Верховної Ради України у відповідності до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року визнана державою-агресором;

резиденти – юридичні особи (в т.ч. філії, представництва тощо) та фізичні особи, що мають статус суб'єкта підприємницької діяльності, які створені відповідно законодавства держави-агресора і здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України на її території, громадяни держави-агресора, що володіють корпоративними правами в Україні, крім дипломатичних та консульських офіційних представництв, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філій та представництв підприємств і організацій держави-агресора, що не здійснюють підприємницької діяльності;

націоналізація майна в Україні держави-агресора та її резидентів – примусове вилучення об’єктів права власності держави-агресора та об’єктів права приватної власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності на користь держави, на підставі і в порядку, встановлених цим Законом.

Стаття 2. Підстава та принципи націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів

1. Підставою для націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів є прийняття Верховною Радою України у відповідності до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3314 "Визначення агресії" від 14 грудня 1974 року рішення про визнання іноземної держави державою-агресором.

2. Проведення націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів здійснюється з мотивів суспільної необхідності та ґрунтується на принципах законності, прозорості, об’єктивності, відповідності меті, стратегічної важливості та ефективності.

3. Націоналізація об’єктів права власності в Україні держави-агресора здійснюється без наступної компенсації (відшкодування) вартості майна та майнових прав держави-агресора.

4. Наступне відшкодування вартості об’єктів права приватної власності резидентів держави-агресора, які було примусово відчужено на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, здійснюється після закінчення агресії, зафіксованого у відповідному міжнародно-правовому акті, на підставі двостороннього міждержавного договору. 

Стаття 3. Об’єкти, щодо яких може бути прийняте рішення про націоналізацію

1. Рішення про націоналізацію на підставі і у порядку, встановлених цим Законом, може бути прийняте щодо об’єктів права власності – рухомого і нерухомого майна, коштів, вкладів у банках, цінних паперів та інших активів чи корпоративних прав, розташованих (зареєстрованих) на території України, що безпосередньо або через афілійованих осіб належать державі-агресору та її резидентам.

Стаття 4. Рішення про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів

1. Рішення про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів приймається Верховною Радою України у формі спеціального закону, який приймається за наявності підстави, визначеної у частині першій статті 2 цього Закону.

2. Проект спеціального закону вноситься Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України за попереднім погодженням Ради національної безпеки та оборони України протягом не більше ніж одного місяця з моменту виникнення підстави, визначеної у частині першій статті 2 цього Закону.

Верховна Рада України невідкладно розглядає внесений проект спеціального закону про націоналізацію та приймає рішення щодо нього.

3. Проект спеціального закону повинен містити:

перелік майна (об’єктів права власності ), що підлягає націоналізації;

місце знаходження та реєстрації об’єктів націоналізації;

найменування осіб, що є суб’єктами права власності на об’єкти націоналізації, із зазначенням повної назви і юридичної адреси юридичної особи або прізвища, ім’я, по-батькові і місця проживання фізичної особи;

строки проведення націоналізації кожного об’єкту;

інші положення, визначені цим Законом.

Стаття 5. Забезпечення збереження об’єктів націоналізації

1. З моменту подання Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України проекту спеціального закону про націоналізацію власники, органи управління та посадові особи внесених для націоналізації об’єктів повинні забезпечити їх належне збереження та не допускати встановлення додаткових обтяжень щодо них, окрім існуючих на дату подання такого проекту закону.

2. Органи управління та посадові особи внесених для націоналізації об’єктів зобов’язані надавати на запит державного органу, уповноваженого в сфері націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів, повні та достовірні відомості про їх фінансовий стан, у тому числі щодо наявності заборгованості по розрахунках з бюджетом та іншими кредиторами.

3. З моменту, визначеного у частині першій цієї статті, забороняється вчиняти будь-які правочини (дії) щодо відчуження, звернення стягнення, передачі права користування, володіння, розпорядження об’єктами націоналізації без погодження державного органу, уповноваженого в сфері націоналізації. Всі правочини, вчинені без відповідного погодження, вважаються нікчемними, що визначається датою вчинення правочину та не потребують судового рішення.

У разі наявності загрози вчинення будь-яких дій, що можуть зробити неможливим досягнення цілі націоналізації, державний орган, уповноважений у сфері націоналізації, може звертатись до суду, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, а також інших уповноважених органів для захисту інтересів держави та забезпечення збереження об’єктів націоналізації.

4. З моменту прийняття рішення про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів державний орган, уповноважений у сфері націоналізації, здійснює контроль за управлінням об’єктами націоналізації та направляє до них тимчасових керуючих.

Стаття 6. Перехід об’єкту націоналізації до власності держави

1. Реєстрація права власності за державою в особі Кабінету Міністрів України здійснюється за поданням Кабінету Міністрів України виключно на підставі закону, прийнятого в порядку статті 4 цього Закону.

2. Винесення судом рішень про забезпечення позову не зупиняє дії рішення Кабінету Міністрів України про перехід об’єкту націоналізації у власність держави та процесу реєстрації речових прав. 

Стаття 7. Правовий режим націоналізованого майна

1. Об’єкт націоналізації після його переходу у державну власність передається на тимчасовій або постійній основі в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству.

У разі необхідності за рішенням Кабінету Міністрів України спеціалізоване державне підприємство створюється на матеріальній базі об’єкту націоналізації (його цілісного майнового комплексу).

2. Рішення про подальше включення об’єкту націоналізації до переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, або про його приватизацію приймається відповідно до законодавства України.

 

Стаття 8. Державний орган, уповноважений в сфері націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів

1. Державним органом, уповноваженим в сфері націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів, є Фонд державного майна України.

2. Фонд державного майна України:

спільно з Кабінетом Міністрів України визначає суб’єктів права власності на об’єкти, які мають бути націоналізовані як майно в Україні держави-агресора та її резидентів;

визначає склад об’єктів націоналізації шляхом інвентаризації;

збирає відомості про фінансовий стан об’єктів націоналізації, у тому числі щодо наявності заборгованості по розрахунках з бюджетом та іншими кредиторами;

у разі необхідності звертається до суду, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, інших уповноважених державних органів для забезпечення збереження об’єктів націоналізації;

здійснює контроль за управлінням об’єктом націоналізації з моменту прийняття рішення про націоналізацію, направляє до нього тимчасового керуючого;

після переходу об’єкту націоналізації у державну власність за рішенням Кабінету Міністрів України передає його на тимчасовій або постійній основі в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству.

Стаття 9. Гарантії працівникам підприємств, до складу яких входять націоналізовані цілісні майнові комплекси

1. Звільнення з ініціативи адміністрації працівників націоналізованих підприємств з моменту, визначеного у частині першій статті 5 цього Закону, до дня передачі цілісного майнового комплексу в повне господарське відання спеціалізованому державному підприємству не допускається.

2. Трудові відносини на спеціалізованих державних підприємствах, в повне господарське відання яких передаються націоналізовані цілісні майнові комплекси, регулюються законодавством України про працю.

Укладення колективного договору між адміністрацією спеціалізованого державного підприємства і органом, уповноваженим представляти інтереси трудового колективу, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Стаття 10. Правонаступництво щодо підприємств, корпоративні права якого націоналізовані

1. Фонд державного майна України, спеціалізоване державне підприємство є правонаступниками майнових прав та зобов'язань підприємства, корпоративні права на яке націоналізовано на підставі і в порядку, встановлених цим Законом, окрім зобов’язань перед юридичними та фізичними особами – резидентами держави-агресора.

Стаття 11. Відповідальність за порушення законодавства про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів

1. За порушення законодавства про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів до винних осіб застосовується кримінальна, адміністративна, дисциплінарна, цивільно-правова відповідальність згідно з законодавством України.

Стаття 12. Спори, що виникають у процесі націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів

2. Спори, що виникають у процесі націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів, вирішуються судом та міжнародними судовими інстанціями у встановленому порядку відповідно до їх компетенції.

Стаття 13. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України:

забезпечити прийняття передбачених цим Законом нормативно-правових актів;

привести у відповідність із цим Законом свої нормативно-правові акти;

 

забезпечити приведення у відповідність із цим Законом нормативно-правових актів інших центральних органів виконавчої влади України.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до проекту Закону України

«Про націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів»

 

 

1. Обґрунтування необхідності прийняття проекту Закону

Виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України й загальновизнаних міжнародних норм і правил, зокрема щодо суверенного права України на захист, та з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, її економічної самостійності, прав, свобод і законних інтересів громадян України, суспільства і держави, можуть застосовуватися різноманітні спеціальні економічні заходи.

З урахуванням потреби невідкладного та ефективного реагування на наявні загрози національним інтересам України, що включають окупацію території,  експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод слід застосовувати, окрім санкцій, і такий важливий захід як націоналізація майна в Україні держави-агресора та її резидентів.

Верховна Рада України у своїй Постанові від 27.01.2015 № 129, беручи до уваги Резолюцію ГА ООН 3314 "Визначення агресії" від 14.12.1974, визнала Росію державою-агресором, що всебічно підтримує тероризм та блокує діяльність Ради Безпеки ООН, чим ставить під загрозу міжнародний мир і безпеку.

Прийняття даного законопроекту обумовлено необхідністю врегулювання правових засад, зокрема щодо підстав та порядку, здійснення націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів.

 

2. Цілі та завдання проекту Закону

Законопроект розроблено з метою визначення правових засад здійснення націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів (примусового вилучення об’єктів права власності з мотивів суспільної необхідності) у відповідності зі статтями 41, 85 та 92 Конституції України.

 

3. Загальна характеристика і основні положення проекту Закону

Законопроект визначає націоналізацію майна в Україні держави-агресора та її резидентів як примусове вилучення об’єктів права власності держави-агресора та об’єктів права приватної власності її резидентів з мотивів суспільної необхідності на користь держави, в порядку, встановленому Законом. Підставою для такої націоналізації майна визначено прийняття Верховною Радою України у відповідності до Резолюції ГА ООН 3314 "Визначення агресії" від 14.12.1974 рішення про визнання іноземної держави державою-агресором.

Згідно проекту Закону, націоналізація об’єктів права власності в Україні держави-агресора здійснюється без наступного відшкодування вартості майна і майнових прав держави-агресора. Водночас, відшкодування вартості об’єктів права приватної власності резидентів держави-агресора здійснюватиметься після закінчення агресії, зафіксованого у відповідному міжнародно-правовому акті, на підставі двостороннього міждержавного договору.

Згідно з запропонованою процедурою, рішення про націоналізацію майна приймається Верховною Радою України у формі спеціального закону, який вноситься Кабінетом Міністрів України за попереднім погодженням Ради національної безпеки та оборони України протягом не більше ніж одного місяця з моменту виникнення відповідної підстави.

Законопроект також містить положення щодо:

- об’єктів, щодо яких може бути прийняте рішення про націоналізацію;

- забезпечення збереження об’єктів націоналізації;

- переходу об’єктів націоналізації у власність держави;

- правового режиму націоналізованого майна;

- державного органу, уповноваженого в сфері націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів

- гарантій захисту трудових прав працівників підприємств, що підлягають націоналізації;

- відповідальності за порушення законодавства про націоналізацію;

- вирішення спорів, що виникають у процесі націоналізації майна в Україні держави-агресора та її резидентів.

 

4. Стан нормативно-правової бази у даній сфері правового регулювання

Нормативно-правовими актами, що регулюють відносини у даній сфері є Конституція України та Декларація про державний суверенітет України.

Прийняття Закону не потребує внесення змін до інших законів України.

 

5. Фінансово економічне обґрунтування

Прийняття проекту Закону не потребуватиме додаткових витрат з Державного та місцевих бюджетів України.

 

6. Прогноз соціально-економічного та інших наслідків прийняття Закону

 

Прийняття проекту Закону дозволить ліквідувати прогалину у регулюванні цих відносин у законодавстві України, сприятиме захисту національних інтересів, зокрема майнових та соціально-економічних, в умовах зовнішньої агресії. 

Еще новости в разделе "Детали"