Одним з індикаторів ситуації в Лівії можуть бути настрої численних іноземних журналістів, акредитованих у столиці опозиції міста Бенгазі.
Переживши за минулі десять днів кілька злетів і падінь, у неділю, 13 березня, індекс очікувань цієї вразливої групи людей різко знизився, що спровокувало масову підготовку до від’їзду в Єгипет. Сумнівів у тому, що частини, вірні Каддафі, за підтримки авіації і важкої техніки зможуть знищити організовану оборону населених пунктів, практично не лишилося. Я мав розмову з військовим фахівцем, який кілька років тому мав можливість спостерігати бойову підготовку гвардії Каддафі. Він досить високо оцінив і підготовку, і екіпіровку цих підрозділів. Інша справа, що Каддафі, схоже, ніколи не пошле в бій більшу частину елітної гвардії, побоюючись за свою особисту безпеку, а багато командирів і фахівці регулярних частин некомпетентні або дуже слабко мотивовані, щоб повною мірою використати значну перевагу у вишколі та бойову техніку. У результаті літаки часто обстрілюють піски пустелі, льотчики катапультуються і кидають свої літаки, для того, щоб не виконувати наказ бомбити населені пункти, а танки стають легкою мішенню в міських кварталах. І тим не менш, Каддафі поспішає, розуміючи, що період, коли можливо повноцінно застосовувати військову силу, не безкінечний, а союзників у нього, мабуть, не залишилося. Ті, хто на міжнародній арені хоч якось його підтримував, тепер або обміняють лідера Джамагирії на щось цікавіше для себе, як очевидно вчинить Кремль, або капітулюють під натиском громадської думки та спровокованого Каддафі потоку біженців, як Італія.
Але настільки ж, наскільки сили Каддафі здатні взяти штурмом населені пункти, вони, здається, не готові і неспроможні контролювати їх, забезпечуючи в міських кварталах рутинний поліцейський контроль. Після того, як штурмові загони під керівництвом сина Каддафі вирушають захоплювати черговий населений пункт, в щойно «звільнені» ними міста починають повертатися нехай розрізнені, але все ще збройні групи опозиціонерів. Ситуація дедалі більше починає скидатися на події в інших африканських країнах, тільки розташованих набагато південніше. Лівія Каддафі давно намагається представляти себе як якесь вікно в Африку, хизуючись своїми особливими відносинами з багатьма режимами Сахельської зони та екваторіальної Африки. Каддафі в минулі часи щедро постачав зброю, інструкторів і гроші багатьом повстанським рухам і екстравагантним режимам цього регіону. У багатьох з цих країн давно встановився порядок, коли «президент» не особливо турбується про справжній контроль над усією суверенною територією своєї країни, віддаючи перевагу реальній охороні родовищ корисних копалин, шляхів їх транспортування і портів, через які здійснюється експорт сировини. У ситуації, що склалася, не виключно, що така модель організації держави може бути перенесена на лівійський грунт. «Вікно в Африку» замість більш-менш респектабельного парадного входу в комунальні квартири сахарських царьків ризикує стати частиною найбільш нестабільної, бідної і небезпечної зони континенту, тільки розташованої не за кілька тисяч кілометрів, а буквально на порозі спільного європейського дому.
При такому розвитку подій не буде нічого дивного і в перенесенні методів, які Каддафі застосував, на сусідні арабські країни. Тим більше, що в історію відносин Лівії з Єгиптом і Тунісом вписано чимало яскравих сторінок. Досить пригадати будівництво грандіозної іригаційної системи в бік єгипетського кордону, для якої використовувалися труби, діаметр яких підозріло збігається з розмірами важкої військової техніки. Часткові депортації і ще більш часті загрози депортації туніських громадян, десятки тисяч яких заробляли свій хліб у Лівії. На думку лідера Джамагирії повернення туніських гастарбайтерів могло дестабілізувати ситуацію в сусідній країні і перед такою загрозою туніський істеблішмент має бути більш уважний до думок Каддафі. Загалом, інцидентів, великих і малих, з сусідами вистачало. Зараз, при загальному падінні рівня контролю над безпекою в Тунісі та Єгипті, таким шансом для темпераментного Каддафі гріх не скористатися. І судячи з останнього саміту Ліги арабських держав, в Єгипті та Тунісі аж ніяк не виключають такого повороту подій.
І все-таки, описаний сценарій хоча і має певні шанси на втілення, не буде втілено в життя. Занадто мотивовані опозиціонери, занадто велике неприйняття беззмінного «лідера революції» і його методів на міжнародній арені. Каддафі сам себе загнав у безвихідну ситуацію, і хорошої кінцівки, судячи з усього, в цій п’єсі для нього вже нема кому написати.
