Саме тому під час недільної літургії ми поминали за богослужінням Вселенського патріарха Варфоломія, митрополита Київського Єпіфанія і митрополита Київського Онуфрія.
Вселенського патріарха ми поминаємо тому, що залишаємося в єдності зі Світовим православ’ям, підтримуємо дії Константинопольського патріархату в Україні і не сприймаємо розрив євхаристичного спілкування як метод вирішення внутрішньоцерковних територіальних, адміністративних чи майнових конфліктів.
Митрополита Київського і всієї України Єпіфанія ми поминаємо тому, що приймаємо рішення Об’єднавчого собору Православної Церкви України і бажаємо бути з нею в єдності.
А митрополита Київського і всієї України Онуфрія ми поминаємо тому, що наша мета не тільки автокефалія Православної Церкви в Україні, але й її єдність. І ми, ті хто підтримують створення Помісної церкви, хочемо залишитися в духовній єдності і євхаристичному спілкуванні з тими, хто залишається в адміністративній єдності з Московським патріархатом.
Ми хотіли б, щоб до нашої позиції поставилися з розумінням і повагою священноначалля як Української Православної Церкви (що в єдності з Московським патріархатом), так і Православної Церкви України. Ми черпаємо натхнення для своїх рішень в Євангелії і намагаємося втілювати в житті нашої Громади слова Христа, який заповідував нам, християнам, бути в єдності і любові поміж собою, а також намагатися, якщо залежить від нас, бути в мирі з усіма.
Але, навіть, якщо нашій громаді доведеться розділитися на дві юридичні особи двох канонічних юрисдикцій, або кожній частині (навіть найменшій) громади доведеться звершувати богослужіння окремо, ми зробимо це у взаємоповазі до обставин вибору кожного з нас, а також з вірою, що ніщо (і ніхто) не може відлучити нас від любові Божої, яка у Христі Ісусі, Господеві нашому.
