Прийшла дитина зі школи. Жаліється, що їй (моїй Маші, що вчиться у музичній школі і давно є затятою театралкою і кіноманкою) не цікаво на уроках мистецтва.
Питаю, а що ви там робите? Відповідь: та нічого цікавого.
Виявляється, раз перед Новим роком послухали щедрівки, другий раз ставили балет, але все тормозило, заїдало і ніхто нічого не зрозумів. Композитори розчинилися десь у минулому семестрі...
Питаю, що малюєте? Відповідь - не пам'ятаю, якісь квіточки.
Я зараз не буду розказувати, чому ці уроки в нашій школі були мега цікавими і різноманітними (за відступи від учбових планів, думаю, "вздрючували" більше теперішнього). А вчилася я у Черкасах в застійні, доінтернетні часи...
У ХХІ столітті, в часи суцільної діджіталізації та гаджетилізації наших дітей, - що, не можна зробити віртуальні екскурсії музеями світу під час цих уроків? Чому не можна подивитися фільм-біографію про композитора? Чи оперну виставу - хоча б раз!? (свіжа прем'єра відеоверсії "Лиса Микити" Львівської опери на музику сучасного українського композитора (!!!) - просто "в помощь каждому учителю"), нарешті просто слухати музику, хоча б невеликі твори? Чому не можна придумати сучасним дітям урок, в якому показати, як трендові у цих дітей рок-музиканти, грають аранжування класичних творів?
Чому? Чому? Чому все так ТУПО?
Чому все направлене на те, щоби остаточно відбити у дітей інтерес до школи і навчання, до своєї культури? Скільки наразі крутих проєктів, які можна хоч завтра показувати дітям як приклади саме на уроках мистецтва?! Чому все так повільно, заскорузло, по-радянськи неповоротко?
Чому у школу в центрі Києва не можна покликати зірку з театру чи філармонії хоча б раз на чверть? Що, та тьотя з районо розстріляє усіх за це, чи що? Тут же на здавати ЗНО. І "українська школа, як новітня інституція" - не зруйнується одномоментно, якщо хтось проведе урок з мистецтва нестандартно.
Ну, фіг з тим, що історія, географія, укр.літ і зарубіжка (2 останні предмети в нашій школі тримаються в тренді тільки завдяки вчителю та її небайдужості, любові до свого предмету і дітей, а не до планів), завдяки цим програмам і підручникам, на яких вже всі "відіспалися", хто тільки міг - давно перестали бути цікаві тим діткам, які не мають цікавості до точних наук. Але Мистецтво той предмет, який апріорі передбачає хоча б якоїсь творчої думки педагога/школи/довбаних учбових планів, елементів імпровізації і відступу від шаблонів. Я розумію, "коні не винні": програми пишуть люди, що ненавидять дітей, а при слові "мистецтво" хапаються за маузер і мислять лише категоріями "Несе Галя воду...."
В усьому світі, навіть дорослим людям, радять займатись постійно малюванням та грати і слухати класичну музику, - це розвиває всі інші здібності: математичні, мовні, логічні, формує критичне мислення...
Короче, це мій голос волаючого в пустелі. Один з багатьох. Треба було написати, бо закипіла за цю дистанційку (уроки по 20 хвилин, Карл! для дітей, які цілодобово сидять в гаджетах і ще більше сидять, бо урок 20 хв. тараторили, що я не встигала навіть зрозуміти, що каже вчитель, а задали на 3 дні), локдауни і всі вислухані з ними уроки (Боже, в деяких випадках, краще б я цього ніколи не чула...)
Джерело фб
Подпишись на наш ТЕЛЕГРАММ- КАНАЛ - узнай о самом важном в Украине и мире
