Великій піст та приготування християн православного обряду (а це 80% населення держави) до свята свят і торжества із торжеств – Світлого Христового Воскресіння, Пасхи, - зовсім не гармонують з черговим «весіннім» загостренням суспільно-політичного життя в Україні. Хоча теоретично в християнстві проведена чітка межа між владою політичною і владою духовною: «Віддайте Кесарю кесареве, а Богу Богове» (Мф. 22:21), проте на практиці історія розвитку християнської церкви в світі, а особливо на території сучасної України, дещо підкориговує усім відому тезу.
Запровадження у 988 році князем Володимиром християнства на Русі носило не стільки духовний, скільки знаковий політичний характер. Історики досі не прийшли до спільної думки щодо Володимирового хрещення. Одні називають його історичним фактом, інші ж наголошують, що лише «Повість временних літ» та давньоруські тексти згадують про хрещення князем Володимиром, тоді як більшість інших джерел (Візантія,Європа, арабський світ) говорять, що ця подія сталася принаймні на 130 років раніше – в часи князя Аскольда (860-ті роки). Це вже пізніше – протягом Х століття – язичницькі партії у Києві брали гору над християнськими, а християнські над язичницькими. Очевидно, 988 рік – це рік кінцевої перемоги християнства на Русі, але не первісного хрещення. Проте науковці-опоненти єдині в одному: хрещення Київської Русі – цивілізаційний вибір наших предків, крок, який включив чергову варварську державу у європейську цивілізаційну орбіту.
Минуло 1025 років з літописного дня хрещення Русі, і Київ знову на роздоріжжі. Здається, що тоді у наших предків був складніший вибір, Володимиру потрібно було обирати між християнством Риму та Константинополя (хоча до офіційного розколу залишалося більше 60 років), ісламом та іудаїзмом, зараз вибирати простіше: Захід чи Схід. Здається, що легше обрати з двох, ніж з чотирьох. Можливо, але не все так просто. Світ завдяки розвитку наукових технологій (транспорту та комунікацій) став меншим, а тому більш вразливим. Необхідно усвідомити, що сьогоднішній вибір Києва матиме наслідки не менш значущі, ніж 1025 років тому.
Сперечатися на тему того, чи правильно вчинив князь Володимир, що обрав Константинополь, а не Рим, і як склалася би подальша доля Київської Русі-України у випадку будь-якого іншого вибору, без сумніву, мало перспективно. Історія не терпить умовностей. Вибір геополітичний часто не має зворотної дії – через одне покоління (за 25 – 30 років) цей вибір починає здаватися кінцевим і безповоротним. У часи синів Володимира язичницька віра була повністю деактуалізована – про відновлення язичницької партії вже не йшлося. За 30 років після Богдана Хмельницького не було й мови про повернення під польський протекторат – Мазепа вагався між Москвою та Швецією, але про Польщу не могло бути й мови. Сьогодні ми розглядаємо найрізноманітніші варіанти інтеграційних процесів, але ніхто й не думає про відновлення Радянського Союзу. Час іде, і будь-який рішучий вибір відкриває перед нами нові системи координат, з яких немає повернення до попереднього укладу життя. У цих системах координат можливе повторення багатьох моментів минулого – але не відтворення старих систем.
В древніх вченнях слов’ян, езотеричній науці, сучасних філософських концепціях є твердження, що життя розвивається циклічно і по спіралі. Як не дивно, підтвердження цьому ми знаходимо в наші дні, більш того ми – сучасні українці є реальними свідками та головними дійовими особами цих процесів.
Історичний виток спіралі, який пройшла Україна - від хрещення Русі до сьогодення - це неоціненний досвід нашого народу. На фоні цієї події втрачають свою історичну велич та значення війни та революції, заколоти та союзи, зради та перемоги, а також усі герої та антигерої, які з ними зв’язані.
Саме тому, хрещення Київської Русі для керівництва сучасної України – яскравий приклад причинно-наслідкового ланцюга, від прийнятого главою держави рішення до подальшого розвитку країни. Цікавий символічний момент: святкування 1025-річчя Хрещення Русі входить у сферу контролю і відповідальності віце-прем’єр-міністра Костянтина Грищенка – досвідченого дипломата, який чимало зусиль доклав до того, аби сучасна Україна наблизилася до Європи та зробили саме європейський вибір. Цим ніби посилається сигнал: ми готові ще раз зробити свій вибір.
Відзначення 1025 річчя можливість для України припинити метушню, хитання зі сторони в сторону, від дверей до дверей, зупинитися і заспокоїтися, згадати свою історію, проаналізувати її та зробити правильні висновки. Без цього роки бездержавності, кров, сльози, страждання та життя сотень мільйонів українців, загиблих на чужих війнах, порізаних у власних хатах, замордованих в тюрмах та таборах, опухлих від штучного голоду, будуть марними. Без спокійного і зваженого аналізу правильно зробити свій цивілізаційний вибір на майбутні 1000 років Україні буде неможливо.
Україна обов’язково обере з-поміж двох векторів. Адже наші предки обрали з чотирьох? Головне, щоби критеріями вибору не були сакральні літописні слова про зовнішню красу обряду, який полонив Володимира, та непереборний аргумент князя «для Русі питіє житіє єсть»… Вірю, що нинішній вибір буде тверезим і збалансованим.
