Головне, що сьогодні хвилює лікарів-наркологів — майже сто відсотків людей, які фігурують у статистиці, що стосується наркоманії, це молодь. Це люди працездатного віку, від 15 до 30 років.
Сьогодні ми можемо почути термін «наркотизація»; він пов’язаний з тим, що все більше людей вживають психоактивні речовини, і їх вік стає все молодшим. Проблема в тому, що наше суспільство не має розуміння того, що хімічна залежність — це захворювання. У переважній більшості випадків йдеться про відсутність чи слабкість характеру, слабкість сили волі, говорять про пристріт і вважають, що цю проблему можуть розв’язати «фахівці», котрі маніпулюють курячим яйцем. Якщо у дитини з’являється нежить, температура чи кашель, є ознаки пневмонії, люди звертаються до медичної установи. Коли ж у тій самій родині починають зникати речі, гроші, дитина починає казати неправду, це сприймається як недолік виховання, вади характеру, і людина чи сім’я ні в якому разі не звернеться по допомогу, а закриється в собі: мовляв, нічим пишатися. Можу запевнити читачів, що в родині, де є довіра між батьками і дітьми, іншими родичами, залежна дитина не з’явиться.
У наркологічній службі нашого міста є великий прошарок діяльності пов’язаний з профілактикою. Ми ініціювали, наприклад, проведення низки тренінгів для психологів, які вже працюють в школах чи дитячих садках. Такі лекції, варто зауважити, в жодному випадку не мають бути антиалкогольними чи антинаркотичними. До дітей треба адекватно донести інформацію та дати можливість зробити власний вибір.
Коли ми говоримо про вживання молоддю енергетичних напоїв чи алкоголю, часто йдеться не просто про вживання, а про експериментування, коли вони потрапляють до токсикологічної лікарні. На превеликий жаль, ці діти дійсно проходять поза очами лікарів-наркологів, бо щойно їм надається токсикологічна допомога — вважається, що проблему вирішено. Ці діти не доходять ні до наркологів, ні до соціальних служб, ні до психологів — хто міг би їм надати допомогу. Надавати допомогу треба не лише дитині, а й її оточенню. Адже в родині, де дитина вживає певну речовину, гостро стоїть проблема співзалежності. Ця родина хворіє вся, хоч без вживання якоїсь речовини, отже психологічна допомога потрібна всім її членам.
