Історія — це факти. Але сприйняття історії конкретним суспільством (індивідом) на конкретному історичному відрізку розвитку держави (території) — це трактування фактів. Резонансно-конверсійні трактування переростають в міфи. Публічні трактування фактів часто стають комунікаційними технологіями. І тут розум поступається місцем емоціям. Не важливо — в угоду бажанням поновити історичну справедливість чи задовольнити власні амбіції. Суть від цього для пересічних громадян не змінюється і починаються нагнітатися пристрасті, вирувати негативні емоції, підніматися забуті образи.
Зрештою, ці хвилі переростають в цунамі, яке накриває суспільство і заставляє лідерів переносити ці проблеми на міждержавний рівень.
Подібних прикладів в історії — не перерахувати. Рясніє ними і історія взаємин України та Польщі. Особливо важливим тут є те, що досить часто причиною негативного сплеску у відносинах українців та поляків ставала третя сторона — Російська імперія. Неважливо як вона називалась — царською Росією, Радянським Союзом чи Російською Федерацією — сутність її політики залишалась незмінною. Вона завжди намагалась зіштовхнути лобами наші два народи, і нерідко їй це вдавалося.
Процес руху назустріч один одному, розуміння недоладностей спільної історії, об'єднання зусиль з подолання проблем узгодження поглядів і трактувань історії взаємовідносин двох народів розпочався давно і ще триватиме чимало часу. Головне — це бажання досягти згоди та залишатися добрими сусідами.
Власне, на це спрямований і проект доктрини інформаційної безпеки Польщі, підготовленої нещодавно в Бюро національної безпеки (BBN).
Його поява саме зараз не випадкова. Вона викликана військово-терористичною агресією путінської Росії в Україну, комунікаційно-контентними операціями, розгорнутими Кремлем проти європейських країн, зокрема, Польщі, ігноруванням демократичних цінностей післявоєнної Європи тощо.
Польські експерти з Бюро національної безпеки не приховують, що необхідність розробки нового документу з безпеки є адекватною реакцією на зростаючу загрозу з боку Росії, зокрема, в інформаційному просторі. В проекті доктрини вказують на такі гібридні загрози інформаційного характеру як “як пропаганда, дезінформація, психологічне залякування з боку інших країн і недержавних акторів (наприклад, терористичних організацій)”.
Серед іншого, істотною загрозою для Польщі на міжнародному рівні визначається “провокування польсько-українського конфлікту на історичному грунті з можливим застосування терактів, нібито здійснених українцями проти поляків або навпаки”.
Поляки, як свідчить проект доктрини інформаційної безпеки, намагатимуться робити все можливе, щоб їх землю не накрила тінь двоголового орла. Нам варто долучитися до створення єдиного фронту інформаційного, комунікаційно-контентного протистояння агресивній навалі путінської імперії.
Поєднання зусиль українців і поляків в цьому протистоянні подвоїть відсіч, дасть змогу координувати такі дії задля максимальної ефективності та цільової результативності для всієї об'єднаної Європи, а можливо і світу.
Історія дає нам шанс цього разу бути єдиними. А, значить, сильними нездоланними і успішними.
