Глобальність епохи тотального цинізму. Чи зможе світ подолати цей виклик? Микола Голомша

2016-06-22 18:05 27596

 

22 червня 1940 року Німеччина отримала довгоочікувану сатисфакцію — у Комп’єнському лісі Франція визнала свою капітуляцію і підписала акт про припинення бойових дій. Особливе задоволення Гітлеру принесло те, що підписання капітуліції відбулось у тому ж самому «вагону перемир’я маршала Фоша», в якому 11 листопада 1918 року було поставлено останню крапку в Першій світовій війні — Німеччина погодилась на запропонованні Антантою принизливі умови перемир’я, згідно з якими німецька імперія фактично припиняла своє існування.

22 червня 1941 року гітлерівська Німеччина оголосила війну Радянському Союзу. У ноті від 21 червня 1941 року нацистське МЗС, зокрема, заявило: «...радянський уряд зрадив і порушив договори та угоди з Німеччиною... Уряд Німеччини не може байдуже ставитися до серйозної загрози на східному кордоні. Тому фюрер віддав наказ німецьким збройним силам всіма силами та засобами відвести цю загрозу...».

Фактично у двобої зіткнулися два світових агресора — протягом кількох років в «єдиному пориві» Німеччина і СРСР вели загарбницькі війни за попередніми (пакт Молотова-Рібентропа) домовленостями. При цьому кожен з них порушував ці домовленості і сподівався, насамкінець, випередити друга-ворога.

Більшовицько-комуністичний Радянський Союз, якого нацистська Німеччина «переграла» дипломатично в геополітичному двобої і нанесла удар на випередження, вустами тодішнього міністра закордонних справ В. Молотова заявив власному народу: «Сьогодні в 4:00 ранку, без пред'явлення будь-яких претензій до Радянського Союзу, без оголошення війни, німецькі війська напали на нашу країну, атакували наші кордони в багатьох місцях і піддали бомбардуванню зі своїх літаків наші міста - Житомир, Київ, Севастополь, Каунас...».

20 лютого 2014 року путінська Росія силами регулярних Збройних Сил, які вона демаскувала під терористичні підрозділи (без опізнавальних ознак, т.з. «ввічливі люди»), окупувала значну частину України - Автономну Республіку Крим.

Намагаючись надати факту цинічної прямої окупації конституційно-правових ознак для публічного позиціонування у світі та аргументованого апелювання перед світовим співтовариством дипломатичних еліт, першого березня 2014 року Владімір Путін, президент Російської Федерації, направляє до Ради Федерації «пропозицію» про введення російських військ до Криму. Таку необхідність він аргументує необхідністю "нормалізації громадсько-політичної обстановки" в Україні. Серед причин цього кроку — загроза життю « громадян Російської Федерації, наших співвітчизників, особового складу військового контингенту Збройних Сил РФ, які дислокуються у відповідності до міжнародного договору на території України». Того ж дня, о 17:20 Державна Дума проголосувала за введення російських військ в Україну.

Цинізм окупації Криму, а згодом масштабне вторгнення підрозділів російської армії разом із путінськими загонами різноформатних найманців (від козацьких формувань до православних армій) на Донбасі, які ведуть цілеспрямовані гібридизовані за форматами та очевидні за характером терористичні дії проти української держави, народу, населених пунктів, громад, громадянина, ще раз засвідчили всьому світові агресивну сутність існування неототалітарних режимів, незалежно від того, в які ідеологічні тоги вони рядяться — нацистські, комуністичні чи геошовіністичні.

Сьогодні у путінській Росії будуть багато розповідати про «віроломний напад» гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Жахати молоде покоління ницістю і підлістю фашистів. Витягувати на зустрічі з «вдячними нащадками» майже сторічних ветеранів, яким вдалося дожити до сьогоднішнього дня.

При цьому російський «зомбіящик», швидше за все, обійде тему цинічного нападу сучасної «мирної» Російської Федерації на «братню» Україну.

Нинішній путінський режим все більше занурює Росію і світ в багно тотального цинізму в глобальних масштабах країн і континентів, де немає місця правді і миру, де одвічні поняття любові і братерства замінюються миттєвою політичною доцільністю елітарних клік з точки зору кремлівських правителів і загальною ненавистю до загальнолюдських цінностей.

Породжене в Кремлі і глобально тиражоване по світу зло путінського режиму має чітку назву — державний тероризм (в глобальних масштабах у терористичних форматах проявів і гібридних взаємодій). Поєднавшись з іншими терористичними утвореннями та організаціями, це зло набуло світового масштабу і стало новим загальнопланетним явищем — глобальним гібридним тероризмом. Україна сьогодні перебуває не просто на вістрі боротьби з цим світовим злом, вона, в разі перемоги путінізму в Україні, буде ресурсно-креативним джерелом людських та технологічно-геостратегічних ресурсів поступу глобального гібридного тероризму по планеті. Тому тут із всією гостротою постає глобальна відповідальність за той вектор розвитку планети, куди нульовий баланс міжнародного компромісу хитнеться і остаточно стане домінуючим — тотальний цинізм чи світова мирна цивілізація щасливих громад?

Відповідь на питання, чи розуміють це наші партнери міжнародного рівня, передусім, НАТО, ми сподіваємось отримати за кілька тижнів, під час роботи чергового саміту Альянсу у Варшаві. Бо глобальне зло можемо перемогти лише глобальним об’єднанням зусиль у боротьбі проти нього.

Еще блоги

Мы в телеграм

Блоги