Константинопіль намагається дати раду двом канонічним аномаліям України Кирилл Говорун

Канонічна проблема УПЦ КП всім добре відома і полягає у невизнанні цієї структури, а також її єпископів і священників світовим Православ‘ям.

Але менш відома канонічна проблема УПЦ, і саме її мав на увазі Патріарх Варфоломій у своєму виступі на Синаксисі.

Ця проблема інша, ніж проблема УПЦ КП. Єпископів і священників УПЦ у православному світі визнають, але ту структуру, яка прописана в її Статуті та Статуті РПЦ, в світі здебільшого не визнають. Тобто права широкої автономії і інша самоврядованість УПЦ для Константинополя, наприклад, нічого не значать. Тому для Константинополя Київські митрополити - не Блаженства, а Високопреосвященства, а Київська митрополія - просто єпархія РПЦ.

Я завжди собі уявляв, що це через те, що «права широкої автономії» з точки зору канонічного права - це нонсенс. Такого поняття немає в жодному нормативному документі канонічного права. З точки зору таких документів права автономії, навіть дуже розширені, без самої автономії дорівнюють статусу звичайної єпархії.

Але Патріарх Варфоломій дав на Синаксисі зрозуміти і про інші причини, чому у Константинополя саме таке ставлення до статусу Київської митрополії. Якщо коротко, то це через втрату нею автономного статусу внаслідок порушення умов синодального документу 1686 року. За умовами цього документу Київські митрополити, навіть підпорядковуючись Москві, мали підносити ім‘я Константинопільського Патріарха за літургією і визнавати його як свого найголовнішого голову. Проте скоро вони припинили це робити, і винувата у цьому не лише Москва, але й Київ.

Патріарх Варфоломій визнав випадки експансіонізму і пересування юрисдикційних кордонів, не передбачених Томосами, як одну з найбільших проблем Церкви другого тисячоліття. З цією тезою можна сперечатися, але таке бачення Константинополя. І ситуація з Київською митрополію є ідеальним прикладом цієї аномалії.

Таким чином, Константинопіль по суті намагається дати раду двом канонічним аномаліям: УПЦ КП і УПЦ МП. Ці аномалії різні за своєю природою і глибиною, але залишаються аномаліями.

P.S. Упереджую запитання: а чому я нічого про це не говорив 10 років тому, коли очолював Відділ зовнішніх церковних зв´язків. Відповідаю: ця проблема була відома й тоді, і ми під проводом митрополита Володимира працювали над її розв‘язанням. І коли вже досі далеко просунулися, я з інтернету дізнався, що вже не в Києві, а в Москві.