Якби не було воєнного стану, його варто було придумати Вадим Трюхан

Як і прогнозував, воєнний стан завершився у встановлений законом термін - 14.00 26 грудня 2018 року. По гарячим слідам декілька моїх власних висновків у якості food for thoughts («їжі для роздумів»):

Перше. Вводити воєнний стан треба було. Привід більш, аніж очевидний, - пряма агресія проти України, вчинена Росією 25 листопада в Чорному морі поблизу Керченської протоки. Якби і цього разу змовчали, як зокрема під час Ілловайської трагедії та відступу з-під Дебальцево, легітимність Верховного головнокомандувача була би остаточно підірвана.

Друге. Місяць - це недостатній період для задіяння в повному обсязі всіх механізмів управління державою (окремими її територіями, на яких введено воєнний стан), передбачених Законом про правовий режим воєнного стану. Водночас, цього часу цілком достатньо для виявлення проблем і прогалин, як у нормативно-правовому регулюванні, так і в практичному застосуванні.

Третє. Україна і українці продемонстрували і Росії, як державі-агресору, і міжнародному співтовариству, свою готовність захищати власну державу, відстоювати її незалежність і суверенітет.

Четверте. Міжнародна спільнота продемонструвала консолідовану позицію щодо агресії Росії в Чорному морі проти України. При цьому голосування за відповідну резолюцію Генеральної асамблеї ООН стало знаковим, адже виявило тенденцію до зміни балансу сил на користь України. Той факт, що вперше в унісон з Росією не голосували її надійні, як вважають в Кремлі, партнери, - Китай, Індія, ПАР (БРІКС) та Казахстан, Киргизстан і Таджикістан (ОДКБ, СНД, ЄЕП) - серйозний дзвіночок для Владіміра Путіна особисто.

П’яте. В Україні діє плюралістична демократія, хай і з серйозними вадами. Той факт, що первоначальний сценарій Президента Порошенка, в результаті реалізації якого президентські вибори б відтерміновувалися, було зірвано, свідчить, що баланс сил в Україні зберігається. Ніхто, в тому числі й Президент, не мають монополії на істину в останній інстанції.

А що далі? Робити своє. Готуватися до виборів, робити аналіз того матеріалу, який отримали за місяць, і ухвалювати відповідні управлінські рішення, піднімати економіку і посилювати збройні сили, в тому числі флот. Адже під лежачий камінь вода, як відомо, не тече.