Модна хвороба і реальність Тарас Чорновіл

2020-11-16 18:14 2160
 
Дозвольте пару слів добавити ще на тему ковіду. Сьогодні черговий раз понад 10 тисяч виявлених. На телеканалах переважно обговорюють цю цифру. Мене вона мало цікавить. Уже писав, чому. Бо вона неймовірно далека від реальності.
 
Найперше, це в більшості своїх складових показник приблизно 10-15 днів давності. Сюди попадають доволі свіжі показники із приватних лабораторій. Там проводять половину тестувань, але переважно здорових людей. Про тих, хто реально виявлені інфіковані передають інформацію в національну службу здоров'я, а звідти вже заносять до статистики - запізнення на 2-3 дні. А з державних лабораторій результати й статистика формується десь за два тижні. Тому зараз ми оглядаємо кількість позитивних тестів ще з третьої декади жовтня. Велика кількість реально хворих так і не змогли пройти тестування, як і отримати лікування. Їх у статистиці нема. Плюс села. Там показник тестувань серед імовірно захворілих ще нижчий. А головне, у світі основна мета тестувань - виявляти та своєчасно ізолювати від подальшої передачі віруса контактних осіб. У нас це перестали робити ще десь у квітні. А потім просто гроші розікрали. Тому я навіть не здогадуюся, скільки в нас інфікованих. За статистичними моделями мало б бути десь 30 тисяч на день. Більшість з них перенесуть хворобу легко або безсимптомно, але поширять інфекцію далі.
 
А є більш жорстка графа, яка дещо ближча до реальності. Це показник смертей. Тут також усе неточно. Якщо в нас навіть важко хворі не завжди можуть пройти тестування, то з померлими й зовсім не заморочуються. У нас, крім офіційних даних про смертність від ковіду, є ще приблизно така сама кількість померлих від пневмоній. Щось воно мене трохи дивує. Ще не прийшли ті холоди й погодні аномалії, коли пневмонія сама так косить людей. Хоча збудники, які можуть її спровокувати, бувають різні. Це не конче коронавірус. Однак, певності нема. Але й при цьому даний показник можна хоч якось аналізувати.
 
І тут мене більше тривожать не абсолютні цифри, а тенденція їх зростання. Зараз не маю часу шукати офіційні щоденні звіти, для загальної наглядності пройдуся діаграмою на Укрправді. Вони ж публікують за оголошеннями МОЗу.
 
Отже, станом на третє  березня ми мали першого інфікованого. А на 13 березня вже був перший летальний випадок. Аж на 2 вересня кількість померлих від ковід за добу перетнула число на рівні 50 людей. Це пройшло пів року. Подвоївся показник смертності до 10 жовтня, коли оголосили про 108 жертв пандемії. Пройшов місяць і тиждень. За попередні дні числа скакали і вгору, і вниз, але сотні не долали. На 28 жовтня ми вже побачили число в 165 загиблих. Для зростання на 50% пішло два з половиною тижні. 4 листопада ми вийшли на болісний рубіж двох сотень (формально 199, але це запізнілі дані, зрештою, 201 вже офіційно було 6 листопада). Тобто, для подвоєння числа жертв від сотні до двох епідемії знадобилося три з половиною тижні. За минулий тиждень ніби скачків далі вгору не було, але підстав для оптимізму особливих нема - нічого ж на краще не змінилося. Може хіба фактор виборів, який підштовхував число жертв, перестав діяти. Але ця затримка короткочасна. Крива, на жаль, має всі підстави полізти вгору. 
 
А найгірше - зараз появилася підстава для скачкоподібного зростання. Боюся тільки, що тут уже ми станемо отримувати все менш певну інформацію. Бо йдеться про смерті людей, які загинуть через неможливість надати їм медичну допомогу. Річ у тому, що після перших досліджень та гіркого клінічного досвіду ще на початку весни стало зрозуміло, як рятувати хворих на ковід. Максимальний догляд в умовах стаціонару, госпіталізація не при крайніх формах пневмонії, а при перших зачаткових ознаках, інтенсивне симптоматичне лікування саме пневмонії і кисень без обмежень. За таких обставин смертність може виявитися дуже низькою. Є люди з аномально стрімким перебігом хвороби, але це дійсно унікальні й фатальні випадки. Абсолютна більшість загиблих - це люди з трьох категорій:
 
1. Ті, хто самі легковажили симптомами й затягнули з викликом лікаря до крайніх стадій.
 
2. Ті, кому не змогли надати допомогу, бо на них її просто не вистачило. Класичний приклад, про який переказують у всій Італії - це священик, який встиг раніше закупити для клініки обладнання, а коли недуга скосила його й на один ШВЛ виявилося двоє: він і молодий чоловік, він віддав право на порятунок йому, а сам помер. Те саме про людей, яких так і не змогли покласти в лікарні через відсутність обладнаних місць.
 
3. Ті, хто отримують лікування й догляд в обмеженому обсязі та в недостатні проміжки часу. Наші хворі, яких на пів години підключають до кисню, а потім вивозять назад в коридор переповненої лікарні, щоб дати змогу провентилювати організм ще комусь. Шанс поповнити трагічну статистику матимуть усі такі хворі, якщо внутрішні резерви організму не переломлять хворобу. А ще - один черговий перевтомлений лікар на пару сотень хворих, що взагалі не дає можливості рятувати не то що здоров'я, але й життя...
 
У нас фатальне число примножують усі три показники. Але зараз починає домінувати третій. Однак, за лічені тижні вже по всій країні головним буде другий. Ми й так щодня обмінюємося історіями, коли хворих швидка не забирає аж доки в них уже не буде безнадійний стан. А було ж і коли не зумівши розмістити в лікарні, покидали під прийомним покоєм і мчали на новий виклик...
 
Саме за таких обставин показник смертності має всі шанси круто піти вгору. Трошки щось стримають карантинні заходи. Але спеціалісти твердять, що вони недосконалі. Вихід ще є. Негайно розвернути всі кошти, які досі не закатали в асфальт чи не вивели в офшори, й терміново закупити все обладнання та запросити китайців для екстренного зведення тимчасових обладнаних клінік (а не масових моргів у всяких палацах спорту, як це нахваляється наша влада). Обладнання й спеціалісти (на жаль, не вільний медичний персонал) у світі зараз є. На повне забезпечення всього потрібно лише половину коштів із того розкраденого ковід-фонду. Правда, на експрес-заходи все-одно підуть десь тижні, а десь і понад місяць. Але це був би порятунок. Натомість, гроші далі розкрадають, а на такі масштабні заходи ніхто навіть не думає тратитися. Отака історія. Тому, цю злочинну владу вбивць треба гнати до Ростова, а поки самим максимально забезпечувати себе й дбати про своїх рідних. Бо нікому не бажаю опинитися в тій останній колонці фатального списку.

 

Еще блоги

Блоги