За 7 років вичерпали себе Мінські домовленості, Мінський процес і сам Мінськ Игорь Попов

Мінськ – всьо. І це не про гарне охайне місто, в чому багато чому можна повчитися і нашим урбаністам. Це про Мінськ як політичний термін.

За 7 років вичерпали себе Мінські домовленості, зайшов у тупик Мінський процес, а тепер іще і сам Мінськ як фізичне місце переговорів остаточно дискредитований звинуваченнями у придушенні демократії та захопленні літака.

Ситуація з Протасевичем остаточно стає приводом для відмови від міста Мінська як бази для зустрічей ТКГ. Сьогодні на зустрічі у Сочі Лукашенко і Путін будуть говорити про більш тісну інтеграцію Білорусі з Росією, що несе додаткові безпекові ризики для України. До прикладу, зараз для передислокації російських військ на територію Білорусі потрібні приводи типу проведення навчань, в разі розвитку проекту союзної держави навіть це буде не потрібним.

Виникає потреба у новій дорожній карті і нових форматах та платформах.

Нова дорожня карта буде багато в чому визначатися двосторонніми переговорами Байден-Путін, Зеленський-Путін та Зеленський-Байден. Перші індикатори нових домовленостей ми побачимо в середині червня – тоді пройдуть саміт G7, саміт НАТО, зустріч у Женеві.

Яким буде «Мінськ-3»? Точно що слова «Мінськ» в новій угоді не буде. Проект кластерів може мати своє продовження. Зливи у російській пресі про те, що А.Єрмак і українські переговірники подали свої пропозиції до плану кластерів, виглядають правдоподібними. і ці пропозиції зовсім не влаштовують російську сторону. Це вибори лише після контролю за кордоном і невизнання народної міліції. Фактично – це відмова України від політичної капітуляції.

Водночас, з російської сторони відбувається повзуча анексія ОРДЛО - паспортизація і майбутня участь «нових українців» у виборах Держдуми – як кандидатів і виборців (вірогідно методами онлайн-голосування). Це робить політичну реінтеграцію все менш реальною.

В такому разі базовою моделлю нових домовленостей може стати "Гібридний мир", про що є спеціальна доповідь Українського інституту майбутнього. Тобто відкладення політичного треку на тривалий час і концентрація на питаннях безпеки і економіки.

Все це можливе лише за умов досягнення глобальних політичних домовленостей між США, ЄС та РФ - для нас перш за все важливими є рішення по "Північному потоку-2" і перспективи надання Україні ПДЧ в НАТО.

Багато заяв і подій заплановано на кінець серпня-вересень: святкування 30-ї річниці Незалежності, створення "Кримської платформи", навчання "Запад-2021" і вибори до Держдуми РФ.

Відповідно, нова дорожня карта може з’явитися лише після вересня 2021, і це буде явно не у Мінську. Вірогідно Женева або Відень, там знаходяться штаб-квартири ОБСЄ та ООН, і обидві країни не є членами НАТО, що є важливим для російської сторони.

Роль нормандського формату та ТКГ вірогідно буде зменшуватися, для реалізації нових домовленостей треба буде створювати новий формат.

СММ ОБСЄ продовжить працювати, і ОБСЄ може і надалі грати роль модератора і посередника у військовому конфлікті. Також вірогідно створення якогось формату "Номандія+" або "5+1", де візьмуть участь Україна, РФ, Німеччина, Франція, США, Великобританія та можливо Туреччина.

«Гібридний мир» - гірший за справжній мир, але кращий за гарячу війну. Ідеальних варіантів на сьогодні на столі немає.