Темна сторона Дня Незалежності, або закритий захід для своїх Ирена Скрипак

2021-08-25 09:01 2479

Прикра історія, панове...

Виявляється, на честь Дня незалежності було перекрито весь Маріїнський парк разом із пішоходним мостом "для цілунків", щоб відсвяткувати закритий захід для своїх.

Приблизно від 15:00 заблокували вул. Грушевського для проїзду, поставили варту на всіх пагорбах парку - від стадіону "Динамо" до Маріїнського палацу через кожен метр (такого ще я не бачила, чесно кажучи)... І для чого це маскі-шоу? Щоб тишком-нишком провести закритий концерт із запрошеною зіркою - італійським оперним співаком Андреа Бочеллі.

На цей концерт просто неба перед Маріїнським палацом пускали за дрес-кодом та іменними запрошеннями. Серед них виявилися Дмитро Гордон (прибув одним із перших), солісти Національної опери України - Катерина Кухар із чоловіком, колишній міністр Микола Катеринчук... і ще десь 30-40 людей, які зазвичай не ходять без охорони - чи то бізнесмени, чи то друзі-товариші можновладців, а може, обидва варіанти.

Багато зібралося і простого люду почути світову зірку, але ж їх не пускали за огорожу. Натовпом прокотився шепіт:

- А ви знаєте, хто ці гості, яких пускають на концерт?

- Це, напевно, журналісти, яких акредитували!

Отут я не витримала:

- Єдиний журналіст, якого пустили - це Гордон, і схоже, що в нього сьогодні ексклюзив, бо там більше нема жодного...

Щоправда, пройшов один фотограф із бейджем "Преса", але без назви видання, тому міг бути просто запрошеним фотографом...

- А хто ж це такі?! Може, працівники посольства Італії в Україні? - не могли заспокоїтися люди.

Але ж я бачила на власні очі нового директора Інститута культури Італії в Україні Едоардо Крісафуллі та посла Республіки Італії в Україні Давіде Чечілія - їх там теж не було...

Наостанок прорвалася крізь оборону лише Катя Осадча, яку теж довго не пускали, бо вона не мала при собі іменної книжечки-запрошення, як решта "еліти"... Не знаю, чи її теж не запросили, чи вона її просто забула, але майже в останній вагон ускочила. Щоправда, одного журналіста серед запрошених я все-таки побачила - Віталія Сича, головного редактора "Нового времени", який мабуть там був не по роботі, а на відпочинку - так виглядало із його поведінки.

Тим часом люди почали обурюватися, коли зрозуміли, що їх не запросили на свято, яке відбувається посеред міста, посеред столиці країни, яка святкує ювілей незалежності. Залунали відусіль крики "Ганьба!", почалися стріми активістів, сюжети телеканалів, яких теж не запросили і не акредитували, вимоги покликати організаторів і пояснити ситуацію...

Але у відповідь збіглося ще більше міліції і спецпідрозділів... Це й правда була ганьба, і після виходу на сцену Андреа Бочеллі почався суцільний крик розлюченого натовпу, свист, гвалт і констатація "ганьби" звідусіль...

Не було нічого чутно, тому я вирушила, крізь загони військових, які бігли до Маріїнського на боротьбу із народом, на альтернативну сцену - Перший ветеранський фестиваль "Пульс гідності" на Володимирській гірці.

На противагу першому заходу, тут було дуже дружньо, спокійно та творчо. У наметах ветерани частували піцою, продавали свої книжки про війну (а їх виявилося десятки!), робили якісь милі сувеніри та малювали картини. На сцені ж - без усілякої огорожі та охорони - виступали Марійка Бурмака, Олег Собчук, волонтери і активісти, нові гурти.
Були посмішки, танці і жодного пафосу. Наприклад, Собчук мав їхати після виступу на Олімпійський стадіон, на великий концерт, тож він просто осідлав свій велобайк у синьо-жовтій велоформі - і поїхав собі...

Як це було по-різному - і за формою, і за змістом! Наче різні світи: з одного боку - неповага до людей і "обраність" купки можновладців та їхнього оточення, а з іншого - душа навиворіт, сльози і радість, щирість і творчість.

Висновки невтішні. З одного боку, маємо непрозорість та "елітарність" можновладців, які не дуже переймаються долею людей і реальним змістом незалежності... До речі, із усіх, хто проходив через кордон охорони і металеву рамку, - це було за метр від мене, тому я все чудово бачила і чула - ніхто (!) не говорив українською мовою!

З іншого боку, є люди, які воюють із реальним супротивником, виборюють свою гідність і честь країни, зберігають культуру та дух свободи... І які осторонь від основних подій.

Отака незалежність (влади від народу) на 30-му році державності України.

Еще блоги

Блоги