На параді Перемоги має йти Ірина Іванюш «Лютик» Микола Голомша

24 серпня 2014 року в Києві відбувся військовий парад. Кілька десятків бойових машин — танки, БТРи, артилерія, комплекси ППО — та біля двох тисяч підготовлених до показового ритуалу військовослужбовців, тримаючи дистанцію, пройшли по Хрещатику.

Заради параду цю техніку та бійців затримали з відправкою в зону АТО. У кожного, хто був присутній на головній вулиці країни або вдивлявся в екран телевізора, на душі було неспокійно. Адже в цей час наші вояки гинули на Донбасі, разом з добровольцями відбивались від агресора стрілецькою зброєю. І їм вкрай не доставало техніки та важкого озброєння - про це ми всі знали під час параду, але масштаб потреб усвідомили після Іловайського котла.

Рік, що минув з того параду, приніс багато змін в країні і суспільстві. Не змінилось основне — ми продовжуємо відбиватися від путінських комбінованих агресій, які гібридними діями вимотують наші сили, підло і підступно нехтуючи Мінськими домовленостями та засадничими міжнародними угодами, що формують сучасну парадигму планетарного світопорядку.

Рік тому парад на Хрещатику ще можна було пояснити бажанням засвідчити світу і самим собі, що у нас є Збройні Сили, є добровольчі батальйони Патріотів, які захищають Україну.

Цьогоріч на парад техніку не залучатимуть. Тренуються переважно вояки столичного гарнізону, курсанти військових вишів, прикордонники та нацгвардійці. Будуть і учасники АТО. Із техніки, як наголошують у Генштабі, лише два автомобілі - для проведення та приймання параду — 17 коробок.

Зазвичай паради проводять після перемоги. Так було в древності, звичай цей дійшов до сьогодення. У такі дні, під звуки військових оркестрів, під грохотання військової техніки відбувається єднання нації, зростає гордість за свою країну і народ.

Що ми демонструємо цьогорічним парадом? Міць наших Збройних Сил? Так це бажано демонструвати на полях боїв. Після Іловайська і Дебальцевого така демонстрація вкрай необхідна. Нову техніку? Її на Хрещатику не буде, бо новою технікою ми не спромоглися за рік обзавестись чи бодай купити. Єднання народу? Так воно сьогодні відбувається в боях під Горлівкою, Пісками і Щастям, на блок-постах і в окопах.

...У травні на міні під Авдіївкою підірвалась боєць 93-ої окремої мехбригади Ірина Іванюш. Санінструктор «Лютик», як її називали товариші по службі. Вона завжди супроводжувала групи, які виходили на завдання, спасала поранених. Цього разу спасати довелось її. Чотири операції провели лікарі Дніпропетровської обласної лікарні імені Мечникова, зробили максимально щадну ампутацію. Ірина залишилась жити, але культі — вище колін. Їй потрібні найкращі протези, які існують у світі. Дівчина не втрачає оптимізму і вірить, що повернеться до мирного і щасливого життя, заведе сім’ю і народить дітей.

Таких Героїв, які залишились інвалідами, сотні. І наш святий обов’язок — повернути їх до мирного існування, в якому вони будуть мати активне і повноцінне життя.

Ірина Іванюш та її побратими мають пройти по Хрещатику. Своїми ногами, в строю однополчан. Парадом Перемоги.