Зеленський - уряд: вибір без вибора Вадим Трюхан

Роздумуючи над тим, що відбудеться в середу 4-го березня у Верховній Раді на позачерговому засіданні, приходжу до висновку, що там буде зроблено помилку в будь-якому випадку. Більше того, вона запрограмована a priori.

Залишилась лиш одна інтрига, - стане ця помилка фатальною для так званої «великої команди Володимира Зеленського» і, що в рази і на порядки важливіше, - для України чи ні.

Чому так? Поясню.

Варіант перший. Відставка всього нинішнього уряду і призначення монобільшістю наступного складу з подібними ж ноунеймами у переважній більшості.

Це було б помилкою, бо показало б українцям і світу, що Володимир Зеленський не здатен вчитися на власних помилках. Для «входження у справи новому складу уряду знадобилося б не менше 1-2 місяців, а для проведення кадрових змін рівня заступників міністрів, керівників держпідприємств, нацагентств тощо у два рази більше. І то в кращому випадку. Відповідно загроза остаточної втрати керованості державою виникла б просто неймовірно висока, з абсолютно непрогнозованими наслідками.

Варіант другий. Відставка всього нинішнього уряду і призначення наступного на чолі з кимось з відомих політичних важковаговиків. Кандидатура Сергій Тігіпко звучить найчастіше, і так виглядає, що він найбільш підготовлений до ролі кризового менеджера в непростий для держави час. Проте такі люди ніколи бути статистами не погоджуються. По-перше, він би наполягав на самостійному формуванні складу уряду (за виключенням хіба міністрів оборони і закордонних справ). А по-друге, він би не потерпів диктату ОП чи будь-яких тіньових груп впливу на ухвалювані наступним урядом рішення.

Водночас, для Володимира Зеленського це був би персональний виклик. Адже на фоні такого потужного політичного і державного менеджера він постає перед загрозою перетворитися в англійську королеву.

Варіант третій. Внесення точкових змін до складу уряду на чолі з Олексій Гончарук - Прем'єр-міністр України. При цьому не важливо скільки міністрів раптом виявлять намір «за власним бажанням», як нещодавно та ж Альона Бабак, піти у відставку. Питання в тому хто стане тіньовим керівником Уряду, як у свій час при Азарову таку роль «сумлінно», в інтересах «сім‘ї» Януковича, виконував пан Арбузов.

Але ключова проблема цього варіанта у тому, що він свідчитиме про відсутність готовності у Володимира Зеленського ухвалювати складні політичні рішення, що відштовхне величезну кількість тих його симпатиків, які ще досі в нього вірять. А крім того, - це розбалансує діяльність уряду, адже на його очільника буде орієнтуватися мінімальна кількість міністрів, розуміючи, що цей варіант проміжний і питання відставки Прем’єра - це справа часу.

І до речі. Варіанти типу призначення когось з варягів, виконуючого обов’язків чи вимушених «емігрантів», - це знущання над державою. Тому їх розглядати немає жодної потреби, з ними все і так ясно.

Так що Президенту Зеленському не позаздриш. Із трьох помилкових рішень, які йому нав’язується різними групами впливу, йому треба обрати найменш помилкове. Або ж знайти четверте. І то таке, яке стане єдине правильним.

Я би, на його місці, відкликав би лист з вимогою про проведення позачергового засідання ВРУ і взяв би час на роздуми.

Але не я Президент України, а він. Тож залишається лиш смиренно чекати розв’язки і думати що робити далі.

ПС. Про моральні аспекти і юридичні ньюанси навмисне ні слова, це інша, більш глибока, тема.