Трамп з Путіним світу не зраджував Вадим Трюхан

Вчора була оприлюднена Спільна декларація Президента Дональда Трампа і Президента Росії Владіміра Путіна, присвячена вшануввнню пам’яті 75-ї річниці зустрічі на Ельбі.

Деякі журналісти, аналізуючи цей стислий і суто формальний документ з чотирьох абзаців, дофантазувалися до того, що США з Росією домовилися про перезавантаження відносин 2.0.

Проте це не так. І ось чому.

Перше. У Дональда Трампа на носі вибори. Тому йти на якісь різкі кроки у зовнішній політиці, будучи й так фаворитом президентських перегонів, для нього абсолютно не доречно. Особливо коли йдеться про таку дражливу для американців тему, якою є Путінська Росія.

Друге. Російська пропаганда протягом останніх 5-6 років зліпила зі Сполучених Штатів образ ворога номер один (Україна на «почесному» 2-му місці).

Владімір Путін наразі намагається «обнулитися», провівши зміни в Конституцію, і стати пожиттєвим президентом (вождем, царем, диктатором, тощо - кому, який «титул» більше до вподоби).

У цій ситуації якесь там замирення чи перезавантаження відносин з ворогом номер один йому абсолютно не з руки. Адже йому конче необхідно відповідати власному іміджу мачо, зліпленому, за 20 років його перебування при владі, тією ж російською пропагандою.

Ну і третє, ключове. У тексті згаданої Спільної декларації немає жодного слова про будь-які зміни status quo в американсько-російських відносинах.

Про те, що американські і радянські солдати потисли руки під час зустрічі на Ельбі, є. Про страшні жертви, на які пішли солдати, моряки і цивільні з багатьох країн, які боролися проти нацизму і фашизму, теж є. Про визнання неоціненного вкладу мільйонів робітників, які забезпечили сили союзників всім необхідним, також є. І навіть є про те, що «Дух Ельби» - це приклад того, як треба відкидати розбіжності і працювати спільно на досягнення великих цілей.

Але от про якесь чергове перезавантаження відносин між Вашингтоном і Москвою, та ще й коштом міжнародного права, міжнародної спільноти чи якихось окремо взятих третіх країн, у тому числі України, в цьому документі не йдеться.

І хай не вводять в оману читачів слова з останніх двох речень цієї суто протокольної заяви про те, що мовляв «... ми працюємо спільно над подоланням викликів XXI сторіччя...» Працювати і співпрацювати, як кажуть в Одесі, - це дві великі різниці.

Так що жодної зради немає. Символічна Декларація, погоджена дипломатичними каналами (без проведення зустрічі in person), «парад Перемоги» на Красній Площі відкладено в довгу шухляду, ціни на нафту і газ досягли історичного мінімуму, підстав для паніки чи очікувань ще одного нападу Путіна немає.

Принаймні поки що. Зараз пріоритет номер 1 - боротьба з наслідками пандемії, викликаної коронавірусом COVID-19. А Путін, з його мареннями про «Вєлікую Рассєю», хай почекає, краще його зараз не чіпати.

Ну й чекаємо, чим завершаться вибори за океаном. Інтриг там буде ще багато, як ніколи. Адже змагаються насправді троє - Дональд Трамп, Джо Байден і ... уханський вірус, як називають там COVID, куда ж без нього.