Саакашвілі 2.0 - на безриб’ї і рак риба Вадим Трюхан

Сталося. Незважаючи ні на що, Міхеїл Саакашвілі таки повернувся у велику політичну гру. В Україні. Не в себе на Батьківщині - у Грузії, де його в момент перетину кордону одразу б заарештували і помістили в буцегарню відбувати 4-х річне ув’язнення згідно з вироком суду, який набув законної сили.

Володимир Зеленський в котре продемонстрував свою послідовність. Якщо він вирішує щось зробити, то діє до досягнення результату, і то незважаючи ні на що, і ні на кого. Тиск Заходу, несприйняття власною фракцією в парламенті, загроза побити горщики з партнерами чи ще більше зіпсувати і так давно зіпсовані відносини з ворогом, - все це не має значення. Якщо Президент захотів, то він від свого не відступиться. Так було у випадку з призначенням Богдана, відставкою уряду Гончарука, ухваленням цілої низки чутливих для суспільства законів тощо.

Так вийшло і з екс-Президентом Грузії. Не «митьйом, так катанієм», - не склалося з призначенням до уряду, знайшли місце у так званій президентській вертикали. І байдуже, що Голова Виконавчого комітету реформ - це суто технічна посада. У цьому випадку якраз не посада красить особу, а навпаки.

Які ж наслідки цього призначення для України та її відносин з ключовими партнерами і агресивною Росією, куда ж без неї? Спробуємо розібратися.

Заради справедливості, слід визнати, що сам факт повернення пана Саакашвілі у велику українську політику матиме як позитиви, так і негативи чи радше виклики.

До ключових позитивів слід віднести таке.

По-перше, значно зросте конкурентність у політикумі. Екс-губернатор Одеської області триматиме в тонусі всіх, - починаючи від олігархів, Прем’єра Шмигаля і всього Уряду, і закінчуючи губернаторами і мерами знакових для України міст, зокрема Одеси, Харкова, Львову тощо. Відповідно, всім фігурантам доведеться докладати в рази більше зусиль для того, щоб не наразитися на публічну критику не лише від самого Міхеїла Нікалозовича, а й особисто Президента Зеленського, на формування позиції якого відтепер великою мірою впливатиме саме Виконавчий комітет реформ.

По-друге, значно прискориться процес руйнації пост-радянсько - олігархічної системи управління. Переважна більшість оглядачів сходяться на думці, після року при владі Зеленського і Ко, що його головна місія - зруйнувати старе, після чого вже наступники будуть будувати Нову Україну. Саакашвілі, як той таран, значно пришвидчить процес руйнації. А за умови його тісної співпраці з Олексієм Гончаруком і його BRDO, ця діяльність має навіть шанс отримати цивілізовані законні рамки.

По-третє, стабілізується сприйняття Володимира Зеленського як послідовного і непоступливого лідера. При чому це стосується як його сприйняття світом, так і в середині України. Крім того, Міхеїл Саакашвілі відтягне на себе і негативи, які до цього моменту збирав на собі саме Президент.

Водночас, вчорашнє призначення привносить і серйозні виклики, які неодмінно постануть перед Україною та нинішньою владною ЗЕкомандою.

Перший і ключовий - перманентна загроза виникнення міжнародних скандалів. Сьогодні стало відомо, що Грузія вже відкликає свого Посла на консультації. Навряд чи дійде до якихось серйозних наслідків у відносинах між двома країнами, адже їхні національні інтереси великою мірою співпадають. Проте відчуття напруги буде спостерігатися протягом тривалого часу.

Реакція Росії поки що не відома, проте зрозуміло, що російська пропаганда буде використовувати цю ситуацію на свою користь місяцями, роблячи акцент на тому, що українці мовляв не спроможні самі собою керувати і знову запросили «варягів».

Другий. Конфліктність Саакашвілі, яку він продемонстрував при Петру Порошенку, побивши горшки не лише з міністором Аваковим і всіма силовиками, а й з самим тодішнім Президентом України, відіграватиме роль постійного подразника для всіх ключових політичних гравців. Партії «Голос» та «Європейська Солідарність» вже жорстко розкритикували це кадрове рішення глави держави. Проте це лише квіточки. Переважна більшість, якщо не всі, публічних заходів за участю Саакашвілі будуть позначені словесними та іншими сутичками. При цьому Саакашвілі нікого не розглядатиме в якості священної корови. Захищеним від його «праведного гніва» не почуватиметься ніхто, - ні колишні опоненти, ні нинішні тимчасові союзники. Більше того, навіть виключати конфлікту між ним і його «хрещеним батьком» Зеленським, який не лише повернув йому українське громадянство, а й пішов на його політичну реінкарнацію, у перспективі 3-4 місяці, теж не можна.

Третій. Зважаючи на відому амбітність екс-Президента Грузії, слід також очікувати й поновлення його претензій на формування самостійної політичної сили. З огляду на те, що згідно з останніми соціологічними опитуваннями, лише чотири політичні бренда мають шанси на проходження в парламент (СН, ЄС, ОПЗЖ і «Батьківщина»), політичний проект Саакашвілі матиме непогані шанси стати точкою зборки для незадоволених діяльністю «слуг» і старих політиків.

Можна також припустити, що одне із надзавдань від Зеленського, над виконанням якого працюватиме Саакашвілі - створення передумов для оголошення позачергових парламентських виборів. Адже миритися з наявністю у власній фракції декількох троянських коней, які в’яжуть по руках і ногах амбіції самого Президента України, безкінечно довго ніхто не буде.

Таким чином, українська політика, після повернення в неї Міхеїла Саакашвілі отримає так необхідний їй грузинський збудник. І то без жартів, все серйозно. У найближчі півроку почивати на лаврах нікому не доведеться. А так як Володимиру Зеленському не вдалося знайти достатньо потужну фігуру для ролі каталізатора внутрішньополітичних процесів з-поміж українців, призначення екс-Президента Грузії виглядає цілком логічно.

Подпишись на наш ТЕЛЕГРАММ- КАНАЛ, узнай о самом важном в Украине и мире