В заявлении главы фракции БПП Юрия Луценко были озвучены фамилии министров, которые, по мнению президентской политсилы, должны остаться при должностях даже при условии отставки Кабмина.
Как заявил Луценко, в Блоке Порошенко очень удовлетворены работой министра финансов Натальи Яресько, министра инфраструктуры Андрея Пивоварского, министра аграрной политики Алексея Павленко, министра соцполитики Павла Розенко и министра энергетики Владимира Демчишина.
"Мы довольны работой министров-технократов. В частности, министром финансов, министром инфраструктуры, является поддержка у министра сельского хозяйства, министра соцполитики, министра энергетики. Мы считаем их технократами, которые проводят реформы, а не партийную позицию. К другим министрам есть, к сожалению, много замечаний ", - считает экс-глава МВД и политик Луценко.
ПОЛНЫЙ ТЕКСТ ЗАЯВЛЕНИЯ:
Юрій Луценко: Ми щойно мали зустріч із президентом. Хочу сказати, що вчорашні події у Верховній Раді і голосування фракції #БПП за відставку уряду було не одноденною акцією чи політичним маневром. Це – наша стійка позиція, на якій ми продовжуємо стояти і вчора, і сьогодні і всі дні наперед.
Ми більше не можемо брати на себе, як на політичну силу, відповідальність за бездіяльність на ключових напрямках Арсенія Яценюка.
Вважаємо, що подальше продовження імітації реформ, рух на гойдалці без руху вперед не може бути підтримано фракцією, яка виступає за швидкі європейські реформи.
Ми не будемо відкликати голоси під коаліційною угодою. Вона є тим, у що ми віримо і задля чого прийшли в парламент. Проте ми переконані в тому, що уряд Яценюка в сьогоднішньому форматі не здатен її виконати. Саме тому учора ми голосували за відставку і продовжуємо наполягати, що цей уряд у такому складі не зможе виконати нашу коаліційну угоду.
Коаліція розвалена. У нас запитують, чи ми вийдемо з коаліції. А її вже немає.
Повторю, ми не відкликатимемо підписи, бо це наш документ. Коаліція розвалена бездіяльністю на ключових напрямках, на які вказує суспільство, саме урядом Яценюка. Відновити коаліцію – завдання прем’єр-міністра. Нинішнього, або ж наступного.
Як він може це зробити?
Запропонувати парламентові новий технократичний уряд, який матиме план щомісячних дій по виконанню коаліційної угоди з тим, щоб люди почали відчувати позитивні зрушення в своєму повсякденному житті.
Тому й далі (я зустрічався сьогодні із Арсенієм Яценюком), на зустрічах із колегами по коаліції, наполягаємо, що цей урядовий формат не відповідає вимогам сучасного української держави.
Зараз, говорячи спортивною термінологією, м’яч на полі прем’єр-міністра. Учора він формально утримався на своїй посаді, хоча втратив підтримку чотирьох із п’яти фракцій коаліції. Відтак він зараз має прийняти рішення: або він запропонує парламентові новий склад уряду із новим, дуже ефективними планом дій і отримає підтримку в 226 голосів, або він усвідомить, що уряд без підтримки парламенту є неможливим і піде у відставку.
Буквально у найближчі дні він має вирішити це питання.
Висловлю свою особисту точку зору: я голосував за відставку Арсенія Яценюка, але обличчя для мене не є принциповими. Все, про що учора я говорив у своєму виступі – припинення грабунку на митниці, припинення бездіяльності у ключових міністерствах, наведення порядку в державних монополіях – мені байдуже, хто це зробить: Яценюк, Федоренко чи Петренко. Для мене головне, щоб це робилося.
Мене цікавить результат.
Якщо Яценюк запропонує новий склад уряду, який отримає підтримку більшості і план дій, який підтримає суспільство, я готовий жити і з Яценюком. Думаю, що й фракція почує мої аргументи.
Але в цьому форматі уряду у нас немає співпраці. Ми не віримо, що з цим урядом можна змінити ситуацію в Україні по більшості напрямків. Не по всіх. Ми з повагою ставимось десь до восьми міністрів, вважаємо, що вони мають залишитися при будь-яких змінах. Проте ми вимагаємо конкретного плану і радикального оновлення уряду.
Насправді учора ніхто не виграв. Якщо хтось думає, що уряд отримав карт-бланш на вісім місяців роботи, – він помиляється. Він отримав формальний карт-бланш на вісім місяців свого існування, але – ви вже завтра побачите – він не має підтримки фракцій.
Звісно, завтра ми самі проголосуємо і проситимемо всі інші фракції проголосувати за євроінтеграційні закони. Але на цьому усе й закінчиться. Ми не зможемо підтримувати уряд, якому не довіряє чотири фракції з п’яти.
Питання не в результативності голосувань. Уряд – похідна від парламенту.
Скажу точніше: країна зараз вибирає чи відправити у відставку парламент, чи відправити у відставку уряд. Перше вкраде в України півроку. Півроку на те, щоб певні лідери привели в парламент трохи більшу власну фракцію. Другий сценарій украде в нас два дні. Вибір є.
Арсеній Яценюк виказує готовність до дискусії. Він готовий до оновлення уряду. Він готує серйозну помісячну програму дій. Але після цього я почув офіційну заяву прем’єр-міністра, що він пропонує пере форматувати коаліцію.
Ми живемо в якихсь паралельних світах.
Ми задоволені роботою міністрів-технократів. Зокрема, міністром фінансів, міністром інфраструктури, є підтримка в міністра сільського господарства, міністра соцполітики, міністра енергетики. Ми вважаємо їх технократами, які проводять реформи, а не партійну позицію. До інших міністрів є, на жаль, багато зауважень.
Нам не варто витрачати дорогоцінний час на вибори. Тим паче,там будуть присутні ті ж основні сьогоднішні гравці. Я вже сьогодні готовий домовлятися з Тимошенко так, наше в неї вісімдесят депутатів, а в мене 20. Питання не в прізвищах, питання в роботі. Усі ми партії з одного Майдану і мусимо домовитись.
Ми можемо дати, я цього не виключаю, третій шанс Арсенію Яценюку. Але не може одна людина зупиняти життя країни на півроку. Він справді зробив дуже багато з того, що міг. І навіть більше. Але з вересня-жовтня він перестав рухатися вперед. І це всі відчувають.
Учора в парламенті відбулося те, про що вже давно говорять на всіх кухнях. Уряд зупинився, життя стає все гіршим, а ми не чуємо реакції уряду.
Вчора стався катарсис, що означив проблему. Не можна соромитися і боятися правди. Правильно встановлений діагноз є надією на одужання.
Уряд потребує ухвалення відповідального рішення. Прем’єр і міністри мають усвідомити: вони на це момент є урядом меншості. Вони не можуть проводити будь-які зміни через парламент, а отже – жодні реформи не підуть. Уряд має два варіанти. Перший – піти у відставку і дати можливість іншим сформувати відповідальний уряд. Другий – домовитися з коаліцією про новий формат дій і виконавців.
Обидва варіанти нас влаштовують.
