Вже майже тиждень кожного дня чую від колег-журналістів одне й те ж саме запитання - про квазі-люстрацію і царське «помилування» генерала Терещука. «Часом, не в курсі - хто там наступний у черзі на люстраційну амністію?», - наче шуткують співрозмовники. Друзі, НЕ знаю! Як і справжню вартість такого … «царського подарунку» як указ «Про незастосування заборони обіймати посади, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади (люстрації)».
Знаю інше: те, що відбувається в Україні - це квазі-аміністія. Поясню чому. Так, слово амні́стія (грец. αμνηστια — прощення), за вікіпедією, - це «повне або часткове (заміна м'якшим) звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочинів; здійснюється за рішенням глави держави або вищого представницького органу влади». Українську люстрацію її виконавці з Мінюсту трактують не як кримінальне покарання, а просто «кваліфікаційну вимогу держави … недопуск до влади»… тобто і не кримінальний злочин, але із реальним терміном покарання - позбавлення прав обіймати посади на 10 років! Для порівняння зацитую Кримінальний Кодекс України: «Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю належить до числа покарань: а) змішаних, оскільки може бути призначене як основне і як додаткове покарання (ч. З ст. 52, ч. 1 ст. 55 КК); б) строкових, оскільки як основне покарання призначається на строк від двох до п'яти років, а як додаткове — від одного року до трьох років (ч. 1 ст. 55 КК); в) спеціальних, оскільки застосовується не до будь-якого суб'єкта, а лише до тих осіб, які на момент вчинення злочину обіймали ті посади чи займалися тією діяльністю, з якими був пов'язаний вчинений злочин (ч. 2 ст. 55 КК)»…
Так, праві творці української люстрації - вона унікальна і це визнала навіть Венеціанська комісія! Дуже багато юридичних новел. Однією з них Міністерство Справедливості прирівняло до держслужбовців навіть атестованих прокурорів… Але все це лірика, мова про інше. Нарешті реалізовано чи не головну вимогу правозахисників - індивідуальний підхід під час люстрації! То ж очільник київської міліції став третім достойником, якого президентський указ врятував від люстраційних жерновів. Перші два прізвища були відомі ще під час обговорення законопроекту. Голова профільного кометету Верховної Ради Сергій Пашинський вказував, що люстраційна амністія призначена, зокрема для колишнього в.о. міністра оборони Михайла Коваля і легендарного генерал-полковника Геннадія Воробйова. У подальшому їх було «реабілітовано» Верховним Головнокомандувачем і повернуто до бойовх лавх - одного у РНБО, іншого до Генштабу Збройних Сил.
Не знаю особисто генерала Терещука, тому складно оцінювати його важливість для обороноздатності країни. Більше про це, напевно, поінформовані депутати парламентського Комітету з питань нацбезпеки і оборони, які погоджували клопотання профільного міністра…
Але на відміну від армійських генералів, до міліційного не було таких застереженнь від громадських активістів та політиків. Денис Бігус: «Під особняком головного міліціонера Києва Олександра Терещука - тітушек немає. Хоча це будівництво теж незаконне. Власне, земля під будинком головного міліціонера - арештована СБУ». Єгор Соболєв: «Люстрований керівник міліції, яка розганяла Волинський Євромайдан, повернутий Указом Петра Порошенка»…
Можливо, щось прогавила, але не знайшла публічного реагування на ці закиди. Хоча цілком логічно було б довести громаді їхню безпідставність. Тоді б не виникало версій, що повернення на посаду керманича столичних міліціонерів - є результатом домовленості нагорі...
А так цей приклад лише надихне бажаючих звільнитися від люстраційного тягара … саме через адміністрацію президента. Якщо на Банковій вирішують ступінь провини чи не кожного держслужбовця - визначають міру його співпраці із злочинним режимом янучар - то для чого тоді звертатися до суду???
Тому якщо вже влада у взаємодії із законодавцями перейнялася проблемою виправлення люстраційних помилок - треба це робити публічно! Мають бути чіткі характеристики та прозорі механізми реалізації люстраційної нормативної бази. Подальша ж гра із громадянським суспільством втемну може призвести лише до громадного бумерану від Громадян.
