Галичани схиблені на їжі. Всі гештальти, потяги, сексуальні девіації, всі очікування від життя і його система координат – зосереджені в харчах, їх кількості та різноманітності.
З видатками галичан на їжу можуть зрівнятись хіба шо видатки на євроремонти. Айфони та автівки ніщо, порівняно з палітрою голубців, холодців, шинок і салатів на галицькі свята.
Цілий тиждень до свят, під акомпанемент реклами Фесталу по телевізору, молоді і старі галичанки готуються до прийому гостей. Обсмалені свині лежать копитами до неба.
Галицька свиня як Лєґо, миттєво розлітається на шинки, бочки, ковбаси, кров’янки, шпікачки, відбивні, сальтисони, шкварки, тушені мозки, заливні язики, холодці, рулети з вух, смажені нирки і серця, тушену печінку, запечені ребра та ще з добрий десяток страв, немислимих в решті світу.
Як біблії, розгортаються засмальцовані книжки з рецептами, дрібно списані ручками усіх кольорів, демонструючи численні рецепти пляцків, запіканок, медівників, штрудлів,тортів, наполєонів та вишиванок, перекладанців і рулетів, грибочків, кукурудзок, горішків і сухарів.
Дверцята холодильників підперті штахетами, стримуючи навалу продуктів, куплених «на свята»: два відерця майонезу, варена ковбаса, три слоїчки зеленого горошку, шість пачок масла.
Вариться капуста на голубці, ноги на холодець, треться хрін на цвітлі.
Самогонка давно вигнана і закрита в коморі, «бо та сволота і мерлому би з вуха випив», куплене в магазині вино «сего року дороге купила, по 50 гривнів».
Свята на порозі. І які би кризи не були в країні, а в Галичині на празники столи вгинаються, бо кожна поважна газдиня не може зганьбитися перед рідними та гостями, а її страви мають бути найліпші і їх має бути багато. Такими є особливості галицьких святкувань.
Джерело фб