Пішов Іван Степанович Плющ. Сумно. Він був світлою людиною, уособленням українства в усіх його дорогих для мене проявах. Сам собі на розумі, не сердився на жарти і навіть кепкування з нього. Любив життя, сам жив і не заважав жити нікому поруч.
Як казав Шекспір "Людиною він був. Людиною в усьому". Після Ступки - найтяжча для мене втрета на Батьківщині. Подумки будемо з Лорою стояти біля місця, де він знайде собі спокій. Побачимось, пане Іване, не зараз, пізніше. Мені буде Вас дуже не вистачать.
