Несподіваний конфуз з головою Держдуми Росії Сергієм Наришкіним, якому Фінляндія відмовила у в’їзді в країну для участі в сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ в Хельсінкі, виявився таким собі цеберком холодної води справжньої демократії для Кремля. Незважаючи на введення санкцій проти низки чиновників і політиків Росії, перші особи РФ себе до «санкціонованих» не зараховували. Публічне смикання російського МЗС, яке викликало для роз’яснень посла Фінляндії, і виступило із заявою з цього приводу свідчить про повну несподіваність події для Кремля і неготовність путінців до такого розвитку ситуації від сусіда.
Відмова Наришкіну (як об’єднана позиція ЄС) у в’їзді, насправді, досить серйозне попередження Путіну і його прибічникам з приводу очікуваної подальшої ескалації подій на сході України.
Загострення конфлікту на Донбасі Путіну потрібне для просування намагань легалізувати ЛНР і ДНР напередодні місцевих виборів в Україні. І оголошення лідером бойовиків Захарченком про проведення у ДНР місцевих виборів «на підставі Закону України» і "На виконання пп. 4 і 12 Мінського Комплексу Заходів…» є перевірочним тестом, передусім, для України і країн Нормандського формату.
В даному контексті 18 жовтня – рубіж, за яким окреслиться перспектива затухання/розгортання війни на сході України як біфуркаційної точки подальшого розвитку світової системи безпеки.
З іншого боку, США зараз налаштовані набагато радикальніше, ніж кілька місяців тому. Відтак у Кремлі чудово розуміють, що неправильний крок на Донбасі може призвести до неочікуваної реакції Білого дому з передчасними негативними наслідками для режиму Путіна. Особливо чітко ці наміри простежуються після легалізації Сполученими Штатами керівного складу генералітету путінської РФ, який воює на Донбасі . Очевидним є і те, що анонсована резолюція, з якою їхав до ПАРЄ Наришкін ("Про неприпустимість застосування санкцій проти парламентаріїв держав-учасниць ОБСЄ") і не легалізував її з публічного майданчика, доводить, що європейці починають розуміти наскільки недалекоглядно давати можливість путіністам використовувати публічно-дипломатичні майданчики цивілізованого світу для ігр путінських варварів, які комунікаційно ці можливості перетворюють в зброю терористичного характеру.
