Донбас чекає Україну Микола Голомша

Національний політикум і експертне середовище свідомо чи несвідомо плутаються у визначенні процесів, що відбуваються на Донбасі, безпідставно називають тероризм сепаратизмом. Звідси і невірні підходи та засоби протидії цьому явищу.

Хочу пояснити, що на Донбасі ми зіткнулися з новітньою формою державного гібридного тероризму у виконанні путінської Росії. Силами власних військових підрозділів, своїх та місцевих терористів-«добровольців» у супроводі мультифункціонального комплексу різноформатних терористичних дій путінська Росія, вчинивши акт агресії, захопила частину території Донбасу, завела танкові армади і намагається створити терористичні організації «ДНР» та «ЛНР». При цьому Кремль намагається надати їм ознак державності, постійно ув'язуючи питання міжнародних перемовин щодо врегулювання ситуації на Донбасі з включенням в цей процес керівників терористичних утворень. Громадянам суверенної держави Україна (як і загалом світовій громаді) нав’язується спотворене уявлення про події у політичному, економічному та суспільному житті країни і зламується їхній світогляд. Все це здійснюється з притаманною путінцям комунікаційною агресією.

В будь-який спосіб - від відвертих погроз, тиску на лідерів провідних країн до загрози переростання воєнно-терористичних дій у велику війну - суверенну державу Україну примушують на догоду державі-терористу змінити Конституцію, надати особливий статус окупованим територіям Донбасу. В контексті цього геостратегічного процесу сателіти Кремля нав’язують питання щодо створення спеціального проекту «Слобожанщина», Дніпропетровської економічної автономії та надання спеціального статусу Запорізькому регіону.

Водночас асиметрично на Близькому Сході, відбудовуючи тими ж методами терористичний режим Асада в Сирії, путінці устами сирійського міністра інформації проголошують, що ніхто зовні не вправі примусити суверенну Сирію змінити конституційний лад. Підкреслюючи тим самим, що саме ця мета досягається в Україні за сприяння Німеччини і Франції та їхнього дітища Мінську-2 і всього норманського формату. І тут свідомо чи підсвідомо вказані держави підтримують Росію. А українська влада не розуміє, що з приводу змін до Конституції України вона має радитись перш за все з громадами, а не кулуарно з міжнародними експертами.

На засіданні Валдайського клубу Путін прямо заявив, що територіальну цілісність України можна відновити лише через Мінські домовленості, чим підтвердив окупацію України і вищеназвану свою мету в Україні.

Заплющуючи очі на тероризм і підміняючи його сепаратизмом, ми підіграємо державі-терористу і сприяємо у досягненні нею своєї мети.

Численні мешканці Донбасу свідчать, що замість обіцяного путіністами стрімкого покращення життя вони були піддані обстрілам, потерпають від розбою, пограбувань, зґвалтувань, репресій, руйнування будинків, лікарень, шкіл та підприємств, безгрошів’я та відсутності самого необхідного, а масована путінська пропаганда викликає ненависть, озлобленість та ворожнечу. Вони говорять прямо: «Донбас чекає Україну».

Мусимо докласти неймовірних зусиль, щоб виправдати надію наших співгромадян, що виживають в неймовірних умовах під тиском терористів і повернути захоплені території.

Чому Росії підіграють Франція та Німеччина? Чому недопрацьовують наші дипломати? Чому керівництво держави не піднімає питання Будапештського формату? А нагадування Великобританії одразу після Парижу про готовність працювати в цьому форматі залишилось без нашого реагування?!

З причини системних наших прорахунків терористів Донбасу називають сепаратистами навіть в міжнародних документах, переводячи полігон путінського глобального міжнародного тероризму у площину регіонального українського громадянського конфлікту. Боляче спостерігати як хизуються цими документами наші дипломати і вважають їх прийняття своїми яскравими досягненнями.

Керівництву держави, нашим дипломатам необхідно максимально і в найкоротший термін докласти зусиль, щоб усвідомити самим і відкрити очі нашим міжнародним партнерам на процеси, які в реальності відбуваються в АРК і на Донбасі і роз'яснити їм на чиєму боці вони виступають і до чого це може призвести.