Референдум в Нідерландах. Чи здатні українські чиновники провести роботу над помилками? Микола Голомша

Консультативний референдум у Нідерландах щодо асоціації України і ЄС має всі ознаки незаконного. Відтак у голландського уряду є підстави відкрити кримінальне розслідування за проведення референдуму під хибним приводом. Про таке заявив у виступі на телебаченні голландський адвокат Герард Спонг, який проаналізував всі обставини проведення цього заходу.

Юрист наголошує на тому, що активістів "Комітету громадян ЄС", які збирали підписи для організації референдуму, цікавила насправді не стільки асоціація з Україною, скільки більш далекоглядніше питання — протистояння з Європейським Союзом. Вони, власне, цього і не приховують і свою точку зору висловлювали і висловлюють в коментарях для ЗМІ.

Герард Спонг вважає, що під прикриттям референдуму щодо асоціації з Україною відбувся злочин - саме так юридично класифікуються дії активістів згаданого комітету, оскільки, за його словами «згідно зі статтею 98 закону про консультативний референдум заборонено збирати підписи під хибним приводом».

Втім, це вже проблеми нідерландського уряду — робити висновки та приймати рішення щодо перспектив застосування такого законодавчого нововведення як загальнонаціональний консультативний референдум. Наразі прем’єр-міністр Нідерландів Марк Рюте засумнівався в можливості продовження процесу ратифікації Угоди та висловився за проведення тривалих консультацій і дискусій з «з парламентом і нашими європейськими партнерами».

Осмислення помилок в Україні є, як на мене, найважливішим уроком нідерландського референдуму і для українських чиновників і законодавців. Маю на увазі не стільки провальну публічну діяльність державних інституцій, включно з дипломатичним безсиллям, скільки адекватний аналіз досвіду безпосереднього застосування механізмів прямої демократії в геостратегічних площинах колективної (загальноєвропейської) перспективи. За нинішніх умов використання окремими політичними силами і державними режимами на глобальному рівні гібридних форм брутально-технологічного комунікаційного впливу на свідомість населення та ліквідація певних законодавчих запобіжників з питань правової відповідальності осіб та партій можуть призвести до ліквідації державності нашої країни.

Звернемось до такої форми безпосередньої демократії як всеукраїнський референдум. Наразі він після прийняття закону кілька років тому і внесення змін наприкінці минулого року ще не застосовувався. Хоча вже став предметом шантажу в політичних ігрищах та протистояннях. Так, в січні цього року тодішній прем’єр-міністр Арсеній Яценюк зробив заяву щодо референдуму про зміни до Конституції: "Настав час, щоб український народ сказав своє слово, якою має бути нова українська Конституція в новій європейській Україні. Ніхто, крім народу України, не має права визначати, яким буде Основний закон". Тоді політики залагодили ситуацію активними переговорами і досягненням консенсусу, але ж сама можливість за будь-якої політичної кризи використати референдум як механізм радикального впливу на розвиток ситуації, предмет політичних торгів і, зрештою, дійсно розв’язання нагальної проблеми залишається (Опозиційний блок свою Конституцію вже активно анонсує).

Припустимо, сьогодні певні політичні (технологічні) організації вийдуть з ініціативою провести всеукраїнський референдум з питань встановлення дипломатичних відносин із керівництвом Л/ДНР. Чи зберуть ініціатори цього заходу три мільйони підписів? Скажете, ні? При тому фінансово-жалюгідному стані, який нині є в наших селах і містечках, це, як не прикро, зробити для технологів буде не дуже важко, особливо в окремих регіонах України. Такий референдум підтримає частина народних депутатів, що теж поза сумнівом. Відгукнуться деякі непарламентські партії, які зараз активно формують нову політичну платформу з наразі незрозумілою кінцевою геостратегічною метою.

Скажете, це нісенітниця і фантастика? На жаль, в наш динамічно-гібридний час навіть найфантастичніші речі стають суворою неочікуваною (проспаною) реальністю. Тому варто нашим парламентарям серйозно задуматись над прогалинами та недопрацюваннями вітчизнянного законодавства. Закони не повинні містити подвійного трактування чи мати лазівки для спритних юридичних шулерів.

Для того, щоб перейматися справами державної ваги - а робота над удосконаленням законодавчо-правової бази (і не лише з питань волевиявлення народу) є саме таким дійством — потрібно бути державниками. Скільки їх у Верховній Раді — питання відкрите.

Сьогодні перед українською державою та світом постали нові виклики, які вже отримали назву гібридних і мають глобальний безпековий характер. Їхня небезпека полягає в тому, що гібридний агресор використовує демократичні стандарти (інструменти, форми і механізми) для досягнення власних цинічних цілей за рахунок креативу і ресурсного домінування в публічних середовищах громадян і громад. Досить яскраво це видно на прикладі того ж нідерландського референдуму, метою якого була не стільки відмова Україні в асоціації з ЄС, скільки апробація комунікативно-контентних технологій майбутніх референдумів з розвалу Європейського Союзу. А фактично ліквідації цивілізаційних стандартів миру і злагоди в Європі, створення постійної атмосфери страху і недовіри між державами, народами, людьми.

Третя світова війна не обов’язково має бути фізичною війною на тотальне знищення. Вона цілком може мати цивілізоване демократичне обличчя і цинічну посмішку. За якими проступатиме ера цивілізаційного апокаліпсису.

P.S. До честі Нідерландів, парламент країни 19 квітня відхилив ініціативу з вимогою до уряду негайно відкликати закон про ратифікацію угоди про асоціацію Україна-ЄС у зв'язку з негативними результатами референдуму 6 квітня. Правда, перевага склала лише п’ять голосів. Протистояння між добром і злом продовжується.