Не озвучував свою позицію комплексно, хоча коментувати точково вже доводилось і не раз. Щоб не було недомовок, зроблю це зараз.
Перше. Я проти закриття будь-яких українських ЗМІ, окрім як за рішенням суду, яке набуло законної сили.
Друге. Згадані канали нічим не гірші (як і нічим не кращі) від десятків, якщо не сотень, загальнонаціональних та регіональних ЗМІ. Ньюанси звичайно є, але як же ж без цього, між білим і чорним багато кольорів.
Третє. Ухвалена парламентом Постанова по цим двом каналам - це вирок всій правовій системі України. А ті, хто за неї голосував, при всій повазі до багатьох з них, повелися як правові невігласи.
Четверте. На 5-му році війни треба нарешті ухвалити такі Закони, які би унеможливили заперечення агресії, прославляння агресора тощо. А заборона окремих ЗМІ в позасудовому порядку - це робота проти України. Особливо небезпечно це в контексті дипломатичної війни у Страсбурзі та необхідності недопущення критики України в питанні дотримання спільних європейських цінностей з боку поважних міжнародних організацій та держав, які є нашими надійними партнерами.
П’яте. Ходити треба на всі канали. Дають доносити свою позицію - доносьте. А бойкоти ні до чого доброго не призведуть. Глядачі мають голосувати кнопкою, а не спікери ногами.
А загалом, не знаю якого ефекту хотіли досягти ініціатори, але рейтинги обох каналів значно зросли. Яскравий приклад того, як не треба приймати якихось рішень, не спрогнозувавши наслідки.
