Мабуть я, як і всі 73 % українців, дуже наївна людина. Бо я думав, що, проголосувавши за нового президента, ми отримаємо нові некорумповані стосунки, особливо під час виборів до Верховної Ради. Та коли бачиш країну зсередини, розумієш, що нічого не змінилось.
В моєму рідному 179-у окрузі діють старі заскорузлі схеми. І ця ситуація — не лише у нас. Та тут мені все знайоме і близьке, тому болить найбільше.
Мені болить, коли кандидат від Зе Кучер підсилає на мирні мітинги провокаторів. І вони починають кричати ахінею, яка видає їх як людей не тільки немісцевих, а й навіть незацікавлених в тому, щоб опікуватися проблемами людей в регіоні, де вони балотуються. Вони — парашутисти, які спустились із "небес" до людей, побрязкали брязкальцями концертів та білбордів, які самі і вкопали та потім заберуть з собою. А потім ці хлопці полетять до Києва. Більше вони сюди не повернуться, або — вернуться під нові вибори, щоб знову дурити людей.
Мені болить, коли голова Харківської обласної ради Чернов намагається скупити голоси за так звані аптечки. Це набори елементарних ліків, які завернуті в агітаційну продукцію Чернова, його плакатики, його газетки. Роздача таких пакетів — це просто знущання з українців, які не мають достойного медичного обслуговування. А не мають вони його тому, що все в країні було побудовано на корупційних схемах, особливо - в медицині. Тому, що тендери на закупівлю ліків і медичного обладнання були перетворені кормову базу для тих, хто тендерами займався. І так — десятиріччями. Про це мені казали лікарі Зачепилівських лікарень, з якими я зустрічався. Хоча саме в той час медиків мали гнати на відкрите палюче сонце, щоб вони весело зустрічали того ж Чернова.
Цинізм, чи не так? Бо ж минула влада, яка звикла до феодальних стосунків, бачить в українських селянах кріпаків і рабів, яким раз на 5 років може щось кинути, щоб вони віддали свої безцінні голоси за ці подачки.
Мені болить, коли людям не дають зустрічатися зі мною, з кандидатом, якіий є їхнім земляком. Натомість їх примушують до зустрічі з тим депутатом, який є їх роботодавцем, якого вони вже обирали декілька разів і він не дав їм нічого з обіцяного — ані доріг, ані покращення життя.
Коли я бачу, як людей відправляють на зустрічі з бізнесменом-депутатом Гіршфельдом, хоча була запланована зустріч зі мною, я розумію, що в країні ще нічого не змінилось. І якщо люди не стануть відповідально і без остраху голосувать, нічого і не зміниться.
Мені болить, коли вздоаш розбитих доріг під пекельним сонцем годинами стоять люди з українськими прапорами, які мають символізувати щасливих селян, що вийшли вітать представника Опоблоку Юрія Бойка. Він приїхав підтримать тутешнього опо- регіонала Степанова.
Незалежному кандидату - мені навіть не давали до цих громадян підійти, кричали, що це — не ваші люди. З цього, я, мабуть, мав зрозуміти, що всі українці вже розкуплені і поділені між панами, які вирішують, за кого їм голосувати і як жити.
Та я відмовляюсь це розуміти і діяти ща цими метзеними неписаними правилами!
Тішить мене те, що в українців вільнолюбивий норов, він має перемогти. Незважаючи на те, що люди стомлені, зневірені, залежні від "феодальних" князьків і київських царьків, вони все ж таки можуть і мають зробити свій власний вибір. Проголосувати за кандидата чесного і незалежного, за кандидата, єдиного від людей. Тільки в разі такого голосування ми ТРЮХАНемо їх гуртом!
Ми мітлою вимітемо стару владу, а нову змусимо працювати на людей. Ми маємо це зробити! Цього разу все залежить тільки від нас.
