Однопартійна влада поступово формується, а от у опозицію поки записуватися не поспішають. Простий спосіб прискорити створення парламентської опозиції - якщо влада оприлюднить список посад, які будуть віддані опозиційним фракціям.
Одразу вишикується черга.
Вже вимальовується внутрішньопартійна опозиція всередині правлячої партії. Проте, її природа - протест національної олігархії проти наступу транснаціоналів, тому ідеологічною опозицією вважатися не може. Хоча, в країнах перехідної демократії один з розподілів на владу і опозицію - це якраз розподіл олігархів-спонсорів на тих, хто в долі і тих, кого обділили. Останні, відповідно, переходять в опозицію разом зі своїми політичними військами.
Більш ідеологічний маркер опозиції в Україні - ставлення до Путіна. Існує дві моделі такого ставлення: «боятися і домовлятися» та «боятися і тікати». Поки влада не визначила свою геополітичну стратегію, тягнуть з камінг-аутом і претенденти на опозицію. Якщо влада запустить виконання політичних пунктів мінських угод - перейдуть в опозицію антиросійські політики. Якщо ж влада продовжить курс попередників - тоді публічно оголосять про свою опозиційність проросійські депутати.
Навіть штучний інтелект «Великого брата» для початку своєї роботи по контролю дотримання генеральної лінії кожним депутатом - попросив сформулювати йому цю генеральну лінію.
А опозиція потрібна, саме вона відрізняє західні демократії від східних деспотій.
Источник фб
Ірина Шабельник Батьки, негайно відірвіться від своїх телефонів та комп'ютерів! Яке майбутнє ми формуємо для дитини 3108
Янина Соколовская Обратная сторона ситуации с отставкой Залужного - кому выгоден новый культ личности 5698
