Можна по різному ставитися до виключення двох перших «слуг народа» з одноіменної фракції. Можна погоджуватися чи не погоджуватися з тим, що виключили саме цих двох, а не інших фігурантів чисельних скандалів. Проте один факт став вже незаперечним.
Стартував процес руйнації створеного політтехнологами міфу про те, що ЗЕ і Ко - це месія, оточений вірною дружиною однодумців, яка забезпечить реалізацію всіх його обіцянок народу.
Процес цей невпинний. Так було колись з КПРС. Так було з НДП. Те саме трапилося з «Нашою Україною». Не оминула цієї ж долі й «Партія Регіонів».
Провладні партії, які швидко заражаються вірусом вседозволеності й пихатості приречені на самознищення. Особливо ті, які створюються напередодні виборів з абсолютно випадкових людей, яких, окрім бажання отримати владу, нічого більше не об’єднує.
Не обов‘язково намагатися робити висновок добре це чи погано. Але дійти до розуміння, що ключова проблема в інституційній неспроможності і підміні понять, адже то всьо не партії, а політичні проекти, варто.
А вихід один. Україні потрібні справжні політичні інститути - політичні партії, в яких є цінності, ідеологія, програма і партійна структура до рівня ОТГ. І то в які не записують в члени бюджетників та/або друзів і кумів за рознарядкою задля масовості.
Час настав. Пора починати нарешті повноцінне партійне будівництво. І то мова має йти як мінімум про 4-5 нових партій. А існуючі понад 350 варто перевірити на дотримання чинного законодавства про політичні партії, і в разі виявлення порушень, а там їх уйма, в судовому порядку ліквідувати.
Непрості завдання. Але братися за їхню реалізацію нарешті треба.
Ірина Шабельник Батьки, негайно відірвіться від своїх телефонів та комп'ютерів! Яке майбутнє ми формуємо для дитини 3478
Янина Соколовская Обратная сторона ситуации с отставкой Залужного - кому выгоден новый культ личности 6068
