Не було у нас ні сіна під скатертиною, не підкидали ми кутю до стелі. Часник стояв серед столу. А під столом доводилося мекати, бекати, навіть кукурікати.
Пробую згадати, що найбільше мені смакувало на Різдвяному столі? Але найперше пригадується колективна родинна молитва вголос. Суміш тремтячих голосів прабабусі і бабусь, татового хриплого баритону, маминої дзвінкості і нашої хлоп'ячої писклявости. Ця молитва нагадувала передзвін у морозянну погоду.
Я, як усі, начерав ложку куті, швидко з'їдав і руки тягнулися до риби. Найперше, шматок смаженого коропа. З хрумкою скоринкою і запахом часнику. Дуже смакував квашений (маринований) короп з цибулькою. А поруч ще стояла миска зі шматками вудженого товстолоба. Все смакувало.
Картопляні вареники їли з підливкою з білих грибів. Вареники були поперчені і з підпеньками у картоплі, а підливка пахнула часником і теж поперчена і з тлустими шматками білих грибів. Мені навмисне вибирали шапочки.
Пироги з тушкованою капустою присмачували смаженою цибулькою на сіменній (конопляній) олії.
Я любив просто мокати у неї хліб.
Голубці їли цибулькою на сіменній олії або підливкою з білих грибів. Я обирав цибульку. Заради олії, звичайно. Наставала черга пампухів. З сиром стояли в окремій мисці. А з ябучним, вишневим, агрусовим, смородиновим, сливковим, полуничним конфітурами лежали перемішані. Страшенно смачні, бувало ще навіть теплі. Їх ми їли з узваром, чорним, густим і медовим. Кожен урочисто оголошував з чим саме їсть свій пампух і застілля перетворювалося на розвагу.
Перечитав ще раз написане. Виходить, що смакувало все. А пампухи мені подавали мама або тато. І завжди мої улюблені з вишнями. Я здивовано хвалився, що знову з вишнями. А мама з татом переглядалися і посміхалися. Вони були моїми чарівниками.
Источник фб
