Днями повзучий реванш антидержавних проросійських та олігархічних сил, який набирав обертів протягом останніх місяців, зірвав кришку казана, якого низка проросійських та олігархічних телеканалів та інших ЗМІ, на додаток до російської пропагандистської машини, нагрівали зі всіх сил у режимі нон-стоп.
І якщо попередні рішення КСУ по НАБУ чи навіть про скасування статті 375 КК (постановлення суддею завідомо неправосудного вироку) не викликали якоїсь мало-мальськи значимої ракції в українському суспільстві та з боку західних партнерів України, то рішення про визнання неконституційною статті 366-1 КК, якою передбачається покарання за декларуваня недостовірної інформації, спричинило справжній політико-інформаційний вибух.
Відреагували всі. Наші західні партнери виступили з низкою жорстких заяв, зміст яких зводивися до того, що на ефективній співпраці з ними можна поставити жирний хрест. Секретар РНБО прямо заявив про загрозу національній безпеці. Величезна кількість експертів, політиків і юристів розкритикували в пух і прах аргументацію КСУ.
Воно і не дивно. Адже фактично своїм рішенням КСУ спровокував повний параліч державної служби і місцевого самоврядуваня, знищив довіру до України з боку наших партнерів, а також поставив саму українську державу на межу виживання.
І що парадоксально, скоріш за все самі судді КСУ таких наслідків не очікували, адже, якщо читати їхнє рішення, то там чітко видно як червоною лінією проходить через кожен пункт їхньої «аргументації» ідея захисту себе любимих від уваги української держави. Воно і не дивно, адже компромату на декількох суддів за останній час оприлюднено достатньо.
І що ж в цій ситуації було робити? Прецедентів такої глибокої конституцийної кризи в Україні, та й в більшості демократичних країнах світу не має. КСУ поставив власній державі шах, який з легкістю міг перетворитися на мат, який знищив би саму Україну.
Виходи, як і завжди два, - вулиця або негайна реакція держави, в якій є гарант Конституції.
На щастя, вулиця відреагувати не встигла, хоча збурення наростає в геометричній прогресії.
Натомість, Президент Зеленський, мабуть вперше за весь час перебування на посаді, почав діяти миттєво, скликавши закрите засідання РНБО і подавши до ВРУ за його результатами проект закону"Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства», текст якого вже розміщено на сайті ВРУ (таки вміють діяти професійно, якщо хочуть).
Згідно з поданим законопроектом пропонується три речі:
Перше. Визнати рішення Конституційного Суду від 27 жовтня 2020 року нікчемним (таким, що не створює правових наслідків) і таким, що прийняте суддями КСУ в умовах реального конфлікту інтересів.
Друге. Повернути status quo, зокрема встановити, що «Закон України «Про запобігання корупції» та Кримінальний кодекс України продовжують діюти у редакції, що діяла до прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 жовтня 2020 року № 13-р/2020 у справі № 1-24/2020(393/20)».
Третє. Припинити повноваження всього нинішнього складу КСУ і розпочати добір нових суддів.
Здавалося б перемога. Проте поспішати з висновками не варто.
По-перше, це лиш законопроект, який ще необхідно буде ухвалити. А з цим зволікати не можна ні на день, і ні на хвилину.
По-друге, серед 15 нинішніх суддів знайдуться бажаючі оскаржити своє звільнення в українських судах, які, як відомо з історії із сумнозвісними записами розмов голови Окружного адміністративного суду Києва Павла Вовка, вважають себе такою собі наддержавою по відношенню до Української держави. Відповідно судові рішення можуть очікувано стати ще гіркішим сюрпризом для України й всього українського народу.
І останнє, ключове. Рішення КСУ від 27 жовтня не є якимось самодостатнім дійством. Насправді російські кукловоди реалізовують широкомаштабну і багаторівневу стратегію на підрив самих основ української державності з середини. В це інвестуються величезні ресурси. Використовуються будь-які методи. Тому очікувати слід й інших, не менш витончених спецоперацій.
І все це відбувається на фоні наростання в арифметичній прогресії захворювань на СOVID-19, як в Україні, так і по всій Європі, загострення ситуації на фронті, де знову маємо вбитих і поранених, а також фактичного самоусунення США від європейських справ через власні дуже непрості, м’яко кажучи, вибори.
То що ж і кому слід робити, щоб нинішня влада не втратила остаточно контроль над ситуацією в Україні і не стала винною у жахливих непоправних антидержавних подіях у власній країні.
Рецепт є. Він очевидний. Адже його використовували всі країни, перед якими поставали подібні загрози.
Діяти має Президент, разом з усім українським народом, який його привів до влади.
Перше. Президент Зеленський має закликати всі демократичні політичні сили до єднання. Він особисто має відкласти в сторону всі особисті образи і забути про бажання політичної помсти.
Друге. Саме Президенту особисто слід негайно провести переговори з керівниками проукраїнських (!) політичних сил і громадських рухів, у тому числі позапарламентських, і сформувати Уряд національної єдності, в який запросити політиків важковаговиків, яким не байдужа Україна.
Третє. Звернутися з відкритим зверненням до нації і закликати людей бойкотувати всі російські та українські антиукраїнські (сорі за масло масляне, але так і є) телеканали, політичні і будь-які інші проекти антидержавного штибу, чітко і структуровано довівши до людей перелік тих загроз, які постали перед Україною.
Четверте. Ввести на всій території України правовий режим надзвичайного стану у зв’язку з пандемією.
І останнє. Ввести нарешті правовий режим воєнного стану у районах, прилеглих до лінії зіткнення на Сході, до фактичної лінії адміністративного кордону з Кримом і до українсько-білоруського та українсько-моовського державних кордонів.
Ситуація в Україні і навколо неї склалася надто загрозливою, щоб знову пробувати обходитися напівмірами чи намагатися вчергове «пробігти між крапельками». Діяти слід рішуче, невідкладно і згідно з Конституцією та чинними законами України.
На кону Українська держава і життя мільйонів українців.
Подпишись на наш ТЕЛЕГРАММ- КАНАЛ, узнай о самом важном в Украине и мире
